Мецо-тинто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ме́цо-ти́нто (від італ. mezzo — середній і італ. tinto — фарбований), «чорна манера» — один із видів глибокого друку, методу створення гравюри на металі.

Винайдено в середині 17 ст. голландським художником-самоучкою Людвігом фон Зігеном.

Принциповою відмінністю від інших манер офорту є не створення на дошці заглиблень (штрихів і крапок), а вигладжування світлих місць на пластині, що попередньо піддано зернінню. Зерніння виконується на мідній полірованій пластині, поверхня якої, завдяки спеціальній обробці, стає густозернистою і темною. У місцях, що відповідають світлим частинам малюнків, пластину вискоблють, потім полірують, створюючи поступові переходи від тіні до світла.

Джерела[ред. | ред. код]

  • УРЕС — 2-ге видання.
  • Іванов-Ахметов В. М. З історії глибокого друку[недоступне посилання з липень 2019] // Технологія і техніка друкарства Збірник наукових праць - 2009 №4

Посилання[ред. | ред. код]