Мечник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ме́чник — назва історичних титулів:

  1. У Київській Русі в 9-12 ст. особа, що належала до молодшої князівської дружини разом з дітським виконувала деякі судові функції (зокрема, брала участь при випробуванні «залізом»). Крім того, мечникам доручали вестии дипломатичні переговори. Так, у 1147 р. Андрій Боголюбський відправив свого мечника послом до Ростиславовичів[1]
  2. У Речі Посполитій мечник — надвірний уряд у Речі Посполитій, безпосередньо зв'язаний з обслуговуванням монарха. Під час великих державних урочистостей носив перед королем меч вістрям догори як ознаку військової влади монарха. Під час похорону короля тримав меч вістрям донизу; піднесений догори ефес меча був прикрашений палаючими свічками. Перед вівтарем кидав меч на підлогу, а якщо король був останнім з роду — ламав його. Коронний мечник здійснював також військове судочинство. В 17 ст. почесний шляхетський титул.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія Росії (з найдавніших часів до кінця XVIII століття): навч. посіб. / автор-уклад. В. М. Мордвінцев; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.: Знання, 2013. — 455 с.ISBN 978-617-07-0004-9 с.39


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.