Миколай (Налімов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Налімов
Микола Налімов
Архієпископ Володимирський і Суздальський
23 червня 1906 — 13 липня 1914
Попередник: Нікон Софійський
Наступник: Алексій Дородніцин
Архієпископ Карталінсикий і Кахетинський,
Екзарх Грузії
1 липня 1905 — 9 червня 1906
Попередник: Алексій Опоцький
Наступник: Нікон Софійський
Архієпископ Тверський і Кашинський
8 квітня — 1 липня 1905
Попередник: Миколай Зіоров
Наступник: Алексій Опоцький
Архієпископ Фінлянський і Виборзький
16 січня 1899 — 8 квітня 1905
Попередник: Антоній Вадковський
Наступник: Сергій Стагородський
Єпископ Саратовський і Царицинський
13 листопада 1893 — 16 січня 1899
Попередник: Авраамій Летницький
Наступник: Іоанн Кратиров
Єпископ Гдовський,
вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
24 жовтня 1892 — 13 листопада 1893
Наступник: Назарій Кирилов
Єпископ Ладозький
вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
5 серпня 1890 — 24 жовтня 1892
Попередник: Митрофан Невський
Наступник: Мелхиседек Паєвський
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Діяльність: священник
Народження: 19 червня 1852(1852-06-19)
Нова Ладога
Смерть: 13 липня 1914(1914-07-13) (62 роки)
Санкт-Петербург
Похований: Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Єп. хіротонія: 5 серпня 1890

CMNS: Миколай у Вікісховищі

Миколай Налімов (19 червня 1852, Нова Ладога — 13 липня 1914, Санкт-Петербург) — єпископ Відомства православного віросповідання Російської імперії, архієпископ Володимирський і Суздальський. Духовний письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 червня 1852 в родині священика.

У 1873 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну семінарію і був першим у списку. Після цього вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії, яку закінчив в 1877 році зі ступенем кандидата богослів'я і призначений викладачем Олександро-Невського училища в Санкт-Петербурзі.

З 28 серпня 1878 року — помічник інспектора і викладач Санкт-Петербурзької духовної семінарії.

Тут він скромно трудився, користуючись винятковою довірою, любов'ю і повагою з боку учнів. У всіх тяжких випадках учні зазвичай зверталися насамперед до нього, тоді ще світського чоловіка — і він завжди знаходив добру пораду, розраду, матеріальну допомогу.

Будучи ще світським викладачем, вів уже чернечий спосіб життя, відрізнявся глибокою релігійністю, ніколи не пропускав богослужінь в семінарській церкві, подаючи добрий приклад учням. Все це ще більше підносило його авторитет серед учнів, оскільки вони знали щирість і прямоту його натури.

8 червня 1885 пострижений в чернецтво, 12 червня висвячений у ієромонахи.

З 17 січня 1886 року призначений ректором Смоленської семінарії, а 26 січня зведений в сан архімандрита. При ньому було вирішено питання будівництва нової семінарії та навесні 1888 року почалися будівельні роботи.

З 21 березня 1889 року — ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії.

5 серпня 1890 хіротонізований на єпископа Ладозького, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії.

З 24 жовтня 1892 року — єпископ Гдовський, вікарій тієї ж єпархії.

З 13 листопада 1893 року — єпископ Саратовський і Царицинський.

З 16 січня 1899 року — архієпископ Фінляндський і Виборзький.

У 1904 році нагороджений панагією з коштовним камінням.

8 квітня 1905 році призначений архієпископом Тверським і Кашинським.

1 липня 1905 року — архієпископ Карталинський і Кахетинський, Екзарх Грузії. У 1905 році нагороджений правом носіння хреста на клобуці. 9 червня 1906 звільнений з посади Екзарха.

З 23 червня 1906 року — архієпископ Володимирський і Суздальський.

У червні 1908 року ховав у кафедральному Успенському соборі Володимира свого наступника по управлінню Грузинським Екзархатом, архієпископа Нікона Софійського, убитого в Тифлісі.

Помер 13 липня 1914 року в покоях Олександро-Невської лаври.

Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Миколай відрізнявся крайнім консерватизмом. Наприклад, він заборонив розміщувати в храмах Володимирської і Суздальської єпархії монархічну атрибутику Союзу російського народу, оскільки за статутом цієї організації її членами могли бути старообрядці.

Праці[ред. | ред. код]

Крім слів і промов, поміщених в «Додатках до Церковних Відомостей», в окремих відбитках є:

  • «Слово, вимовлене в день загальних зборів членів братства викладача Авраамія»
  • «Повчання в день сходження на престол Олександра Олександровича»
  • «Мова при нареченні його в єпископа Ладозького». Приб. до «ЦВ» 1890, № 33, с. 1 085
  • «Мова при похованні професора М. О. Кояловича». «Церк. Укр.» 1891, № 35, с. 558.

Посилання[ред. | ред. код]