Миколаївська церква (Кам'янець-Подільський)
| Миколаївська церква | |
|---|---|
 | |
| 48°40′17″ пн. ш. 26°34′28″ сх. д. / 48.67166400002777493° пн. ш. 26.57448700002777997° сх. д.Координати: 48°40′17″ пн. ш. 26°34′28″ сх. д. / 48.67166400002777493° пн. ш. 26.57448700002777997° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і втрачена спорудаd |
| Розташування |
 Україна |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Миколаївська церква (Кам'янець-Подільський) (Україна) | |
 | |
 Миколаївська церква у Вікісховищі | |
.jpg)
Миколаївська церква (Кам'янець-Подільський) — (з 1495 по 1810 рік Церква Благовіщення Св. Богородиці) — вірменська церква 1250 або 1398 рр., розташована в місті Кам'янець-Подільський. Спочатку була в юрисдикції вірменської апостольської церкви (ААЦ), потім вірмено-католицької церкви. З 1840 по 1962 р. був приходом російської православної церкви (РПЦ). З 1991 року — храм української православної церкви (УПЦ). У церкві до 1767 року була шанована католиками, православними і послідовниками вірменської церкви, ікона Богоматері Вірменської.
Історія[ред. | ред. код]
Точний час утворення вірменської колонії у Кам'янці-Подільському невідомий. За різними даними вірмени оселилися тут у XI—XIII століттях. У XVII столітті у місті вже налічувалося 1200 сімей вірмен. Складаючи значну частину населення Кам'янця-Подільського і займаючи більшу частину міста, вірмени були залучені до його культурного, економічного та військового життя. Селились переважно у південно-східній частині міста; досі у місті є квартал, відомий серед місцевих під назвою Вірменський. Тут розташовувався центр торгової діяльності — Вірменський ринок, а також, що не зберігся до наших днів, вірменський магістрат (ратуша) та головні вірменські храми міста.
Історія церкви[ред. | ред. код]
Звертаючись до свідчень М. Бжишкяна (1777 - 1851 рр.) відносно історії Миколаївського храму, зауважимо, що дослідник повідомляв про його будівничих - Кирему і Хачіка, зробив зовнішній архітектурний опис церкви та її інтер'єру. Згідно з повідомленнями М. Бжишкяна "церква св. Миколая - одна з видатних будівель міста і є місцем паломництва християн до чудодійної ікони Божої Матері. Ця церква кам'яна, прикрашена колонами, висока та гарна, має шість ризниць. В головній із них - великій ризниці, є ікона св. Миколая. В ній же знаходиться чудодійна ікона Божої Матері, заключена у мідну рамку, котру відкривають кожної суботи" [1]
Заснування[ред. | ред. код]
Вірменська церква св. Миколи, побудована в Кам'янці-Подільському і збереглася до наших днів, є однією з найстаріших вірменських церков Поділля. За переказами, церква була збудована у XII чи XIII столітті. Вартан Григорян із таким датуванням не згоден. Згідно з документом, складеним у зв'язку з будівництвом, випливає, що церква була побудована в 1398 р., за кошти Сінана, сина Хутлубея. У цьому документі, написаному ієреєм Філіппосом, відомому як «заповіт Сінана», останній обіцяє збудувати, і будує, власним коштом церкву в ім'я Св. Миколи. Після чого Сінан заповідає, щоб ніхто з його родичів не мав жодних прав на церкву, за винятком тих випадків, коли хтось із них стане священиком вірним вченням ААЦ. Алла Тер-Саркісянц зазначає, що церква була побудована в 1250.
Подальша доля[ред. | ред. код]
Церква св. Миколи не могла задовольнити потреби вірменської колонії Кам'янця, що постійно збільшується. У XV столітті було збудовано нову церкву. Остання також була названа ім'ям св. Миколи, а перша, перейменована на церкву Благовіщення св. Богородиці, стала другорядною, а на думку деяких, можливо цвинтарною церквою або каплицею. У 1597 році церкву з дерев'яної було перебудовано на кам'яну. Церква Благовіщення розташовувалась на території великого вірменського цвинтаря, де було поховано велику кількість вірмен померлих від епідемій чуми 1738 і 1770.
З XVII століття при храмі жили вірменські черниці-дівчатки, які всіляко перешкоджали унії з римсько-католицькою церквою. Після введення унії черницям, затятим противникам унії, було наказано закрити свою громаду. Незважаючи на це, вірменські черниці проіснували в Кам'янці-Подільському аж до 1792 року, коли внаслідок захоплення міста турками і наступними утисками, вони були змушені покинути місто. Під час панування турків у місті було зруйновано дах церкви, вибито вікна та двері. У XVIII столітті купець-вірменин Богдан Латинович повністю відреставрувавши церкву, доставив до неї необхідне для проведення обрядів начиння. Після реставрації у церкві Благовіщення було встановлено ікону Богоматері Вірменської, привезену зі Львова.
10 грудня 1810 року помер останній вірменський священик церкви Благовіщення Даніель Левицький. Через рік, на початку 1811 року, вірмено-католицька церква, на прохання уніатів (греко-католиків або україно-католиків) церква була передана їм. Після передачі церкви Благовіщення було перейменовано на церкву св. Миколая, куди було перенесено місцевошановну ікону Святителя Миколая. Через деякий час, 15 травня 1840 року (або 1939 року), церква разом із настоятелем Віктором Лабейковським, після його тривалого опору, що супроводжувався арештом і відправкою до Києва, була приєднана до православ'я. Стала православною. Церква св. Миколу було відкрито для парафіян до 1962 року, потім її приміщення використовували як склад. Донедавна там розміщувалася частина державного архіву Хмельницької области. 1990 року Миколаївську церкву передали Українській православній церкві. У 1991—1997 роках у церкві були проведені реставраційні роботи.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Церква св. Миколи, будучи архітектурною пам'яткою, збереглася донині, і перебуває під охороною государства. На сьогоднішній день територія архітектурної пам'ятки оточена кам'яною стіною. У межах ділянки знаходиться дзвіниця, два житлові одноповерхові будинки, що відокремлюють територію та одноповерхова господарська прибудова. Крізь дзвіницю проходить алея, вимощена шматками мармурових плит, що веде до головного входу церкви. Навколо церкви — кам'яне вимощення. Перед головним фасадом будівлі розбита зона відпочинку з лавами та квітниками.
Реліквії[ред. | ред. код]
У церкві деякий час зберігалася ікона Богоматері Вірменської, привезена, на думку деяких, зі столиці вірменського царства міста Ані. Згідно з одним із переказів, під час одного з турецьких набігів на Кам'янець-Подільський ікону було викрадено та вивезено до Македонії, де в одній із турецьких сімей служила дошкою, на якій місили тісто. Кам'янецькі купці-вірмени, що були в Македонії у торгових справах, викупили її та повернули до міста.[2]
Служебник[ред. | ред. код]
До наших днів зберігся вірменський служебник, написаний 1345 року в кримському місті Сурхат. У 1394 році він був куплений і подарований церквою Сінаном. Рукопис перебував у Кам'янці-Подільському до 1891 року, коли разом з іншими вірменськими рукописами було перевезено до Петербурга і тепер зберігається у Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна.
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква св. Миколи являла собою маленьку будову з міцними і товстими стінами, що стоїть у самому центрі невеликого двору, і ледве помітна за стінами, що її оточують. Має три ризниці та хори. Товщина стін храму сягає півтора метра. Образ будівлі доповнюють віконця-бійниці та потужні контрфорси, що підпирають стіни. В одному з контрфорсів, розташовується донині традиційний вірменський кам'яний хрест — хачкар. Наприкінці XVIII століття до західного фасаду храму було прибудовано дзвіницю. Наприкінці XIX століття, до будівлі був прибудований притвор, залізними скріпами укріплено склепіння та стіни, а з двох сторін храму збудували кам'яні огорожі з проходами. При вході до церковної садиби було зведено дзвіницю.
Вірменський цвинтар[ред. | ред. код]
Вірменський цвинтар XIII століття, де розташовувалася церква, свого часу, займало велику територію. У 1863 році Габріел Айвазовський, який відвідав його, зазначав, що там ще збереглися надгробні плити з вірменськими написами. В описі своєї подорожі він наводить один із таких написів: «У році ՉՂԲ (1343) помер і був похований пан Акоп, син Амірджана».
Література[ред. | ред. код]
- Задорожнюк А. Б. Вірменський храм св. Миколи XV—XVIII ст. у Кам'янці-Подільському: історія пам'ятки / А. Б. Задорожнюк, М. Б. Петров. — Кам'янець-Поділ. : Медобори-2006, 2009. — 64 с. : рис., фото.цв. — ISBN 978-966-1638-16-6
- Смірнова С. Д. Археологічні дослідження Вірменського костелу Святого Миколи в Кам'янці — Подільському / С. Д. Смірнова // Матеріали XV Подільської наукової історико-краєзнавчої конференції: (17-18 лист. 2017 року) / М-во освіти і науки України, Ін-т історії України НАН України, Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка, Центр дослідж. історії Поділля та ін. — Кам'янець-Подільський: Сисин О. В., 2017. — С. 125—133. — Біблиогр. в кінці ст.
- Пламеницька О. А. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі: історична література / О. А. Пламеницька ; Держ. НДІ теорії та історії архітектури і містобудування, Нац. історико-архітект. заповід. «Кам'янець», Фонд «Замковий міст». — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2005. — С. 195—198: фото.кольор., мал., фото, плани. — Бібліогр.: с.342-356 . -Предм. покажч.: с. 360—367. — ISBN 966-682-261-Х
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Задорожнюк, Андрій (2009). Вірменський храм св. Миколи XV-XVIII ст. у Кам'янці-Подільському (укр.) . Кам'янець-Подільський: Медобори. с. 15. ISBN 978-966-1638-16-6.
- ↑ Сецинский, Евфимий (2009). Приходы и церкви Подольской епархии (укр.) . Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 996. ISBN 978-966-2083-00-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірменська церква святого Миколая (Кам'янець-Подільський) // Вірменська церква святого Миколая (Кам'янець-Подільський)
- https://md-ukraine.com/ua/object/detail/1302_mikolaivska-cerkva-u-kamanci-podilskomu.html
- https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/68934_nikolaevskaya-cerkov-kamenec-podolskiy.htm
- ВІРМЕНСЬКА СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ // https://kray-kp.org.ua/istoriia/virmenska-sviato-mykolaivska-tserkva-v-kamiantsi-podilskomu.html
- Миколаївська церква, Кам’янець-Подільський // https://travels.in.ua/uk-UA/object/1940/mykolayivska-tserkva
