Милович Юхим Дмитрович
| Милович Юхим Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Інші імена | Мілович | |||
| Народився | 1875 | |||
| Помер | 1943 | |||
| Діяльність | драматичний актор, режисер | |||
| Роки діяльності | в театрі Миколи Садовського (1906-1919) | |||
|
| ||||
Милович Юхим Дмитрович (1875 — 1943) — український актор характерного і резонерського плану в побутовому театрі. Відомий за виступами в Театрі Миколи Садовського (1906–1919), де також був помічником режисера.
Творчість[ред. | ред. код]
В молодості брав участь у Ніжинському аматорському драмгуртку, яким керувала Марія Заньковецька. За професією був ковалем.[1] За спогадами Ф. Д. Проценка: «Мілович Юхим Дмитрович з першої вистави „Наталка Полтавка“ привернув до себе увагу режисера, він виконував роль Виборного, всяку поправку режисера швидко схоплював».[2]
На одну з вистав гуртка завітав сам Микола Садовський, який і запросив Юхима Миловича серед інших талановитих ніжинців (Іван Ковалевський, Галина Ніжинська (Москвичова), Ліза Хуторна, Марія Малиш-Федорець) до свого театру[3][4], який спочатку відкрився в Полтаві[5], а невдовзі переїхав до Києва, де став стаціонарним.
Юхим Милович працював в Театрі Миколи Садовського з дня його заснування. «Комік-резонер, безпосередній і щирий. Його виконання відзначалось не стільки майстерністю, скільки темпераментом, добрим українським гумором», — писав про його роботу в цьому театрі В. Василько.[6]
Про його гру в «Енеїді» Котляревського згадувала Софія Тобілевич: «Партію сторожа співав Юхим Милович, даючи всім своїм зовнішнім виглядом і одягом тип справжнього українського селянина, типового дядька».[7]
Театр Садовського залишив у 1919. Пізніше виступав у Саксаганського. Наприкінці 1920-х років зійшов зі сцени.[8]
Ролі[ред. | ред. код]
- Медвідь («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого)
- Ліхтаренко («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)
- Купець Абдулін («Ревізор» М. Гоголя)
- Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
- Сторож («Енеїда» І. Котляревського)
- Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського, муз. М. Лисенка)
- Війт («Украдене щастя» І. Франка)
- Сільський сторож («На перші гулі» С. Васильченка)
- Десятник («Казка старого млина» С. Черкасенка)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В'ячеслав Прудько. Побут і дозвілля населення дореволюційної Ніжинщини // Ніжинська старовина. Вип. 13 (16), 2012. с. 68 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Марія Заньковецька як театральний та громадський діяч України: до 140-річчя від дня народження / Г. В. Самойленко. Ніжинський педінститут, 1994
- ↑ Із спогадів артистки М. Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ Українським шляхом з Ніжина до Мельбурна: до 125-річчя від дня народження Марії Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ М. Садовський. Мої театральні згадки. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 193
- ↑ Софія Тобілевич. Мої стежки і зустрічі. ч. 9. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ Ізборник. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.