Ковалевський Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковалевський Іван Іванович
Народився 1882(1882)
Монастирище, Липовецький повіт, Київщина[1]
Помер 1955(1955)
Інгольштадт, Німеччина
Діяльність драматичний актор, співак (тенор) і адміністратор театру Миколи Садовського
Провідні ролі Терешко («Суєта» І. Карпенка-Карого)

Ковале́вський Іва́н Іва́нович (* 1882, Монастирище, Липовецький повіт, Київщина — † 1955, Інгольштадт, Німеччина) — український драматичний актор і співак (тенор). Відомий за виступами в Театрі Миколи Садовського (1906–1920), де також був заступником директора трупи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Іван Ковалевський у 1882 році на Київщині. Професійну діяльність розпочав управляючим трупи М. Кропивницького.[2]

У молоді роки брав участь у Ніжинському аматорському драмгуртку, яким керувала Марія Заньковецька. На одну з вистав гуртка завітав сам Микола Садовський, який і запросив талановитого актора серед інших ніжинців (Ю. Милович, Г. Ніжинська (Москвичова), Є. Хуторна, М. Федорець) до свого театру[3][4], який спочатку відкрився в Полтаві[5], а невдовзі переїхав до Києва, де став стаціонарним.

У театрі Садовського Іван Ковалевський став не лише актором, але також його адміністратором, заступником директора трупи, відповідав за фінансовий стан театру.

Іван Іванович, — за словами Василька В. С., — один з найталановитіших учнів Миколи Садовського, який працював у його театрі з 15 вересня 1906 року. «Його амплуа — комічні ролі. Середнього зросту, увесь кругленький, приємна усмішка. Мав дзвінкий тенор. Ковалевському властивий був глибокий комедійний темперамент, органічне почуття гумору, щирість, безпосередність.»[6]

У січні 1919 р. театр виїхав з Києва спочатку до Вінниці, потім до Кам'янця-Подільського. Коли Садовський захворів на тиф, І. Ковалевський з О. Корольчуком перебрали керування трупою на себе.[7]

У 1920 році театр остаточно розпався. Іван Іванович продовжив роботу в Києві — у Державному народному театрі, Державному українському театрі ім. Т. Шевченка (1922–1925).

Згодом працював в Одеському театрі імені Жовтневої революції[8] (1925–1929), де грав, зокрема, у «Феї гіркого мигдалю» І. Кочерги,[9] і Житомирському обласному театрі (1933–1943).

З 1945 — в еміграції. Помер у місті Інгольштадт (Німеччина) в 1955 році.[10]

Ролі[ред. | ред. код]

  • Терешко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
  • Шпак («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка)
  • Писар («Понад Дніпром» І. Карпенка-Карого)
  • Стьопа («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
  • Німець Курц («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)
  • Бобчинський («Ревізор» М. Гоголя)
  • Шпонька («Як ковбаса та чарка, то й минеться сварка» М.Старицького)
  • Лавушник («Дві сім'ї» М. Кропивницького)
  • Писар Омелян Григорович («Бурлака» І. Карпенка-Карого)
  • Білогубов («Тепленьке місце» О. Островського)
  • Сганарель («Кам'яний господар» Л. Українки)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ізборник (Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 1054-1066.). Архів оригіналу за 22 Лютого 2015. Процитовано 22 Лютого 2015.
  2. А. В. Кудрицький. Митці України. Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. — с. 301
  3. Із спогадів артистки М. Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 22 лютого 2015.
  4. Українським шляхом з Ніжина до Мельбурна: до 125-річчя від дня народження Марії Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 4 Грудня 2014. Процитовано 22 Лютого 2015.
  5. М. Садовський. Мої театральні згадки. Архів оригіналу за 7 Листопада 2016. Процитовано 22 Лютого 2015.
  6. Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. — с. 191
  7. Гнидь Б. П. Історія вокального мистецтва. Київ, НМАУ, 1997. — с. 279
  8. Дузь Іван Михайлович. Театр імені Жовтневої революції. Київ: Мистецтво, 1975. — с. 3, 5, 41
  9. До 130-річчя від дня народження драматурга Івана Кочерги (1881–1952) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 Вересня 2015. Процитовано 22 Лютого 2015.
  10. Українці у світі. Архів оригіналу за 22 Лютого 2015. Процитовано 4 Березня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]