Мнюта
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Мнюта | |
|---|---|
.jpg) | |
| 55°12′42″ пн. ш. 27°57′24″ сх. д. / 55.21170000002777556° пн. ш. 27.95670000002778011° сх. д. | |
| Витік | з озера Пліса біля села Пліса[1] |
| • координати | 55°12′42″ пн. ш. 27°57′24″ сх. д. / 55.21167° пн. ш. 27.95667° сх. д. |
| Гирло | Дісна |
| • координати | 55°23′29″ пн. ш. 27°41′41″ сх. д. / 55.39139° пн. ш. 27.69472° сх. д. |
| Похил, м/км | 1,1 % |
| Басейн | Балтійського моря |
| Країни: |
 БілорусьВітебська область |
| Регіон | Вітебська область |
| Довжина | 41 км |
| Площа басейну: | 873 км² |
| Середньорічний стік | 5,6 м³/с |
| Притоки: | Q13133613? |
 | |
Мнюта[3][4] — річка в Білорусі у Глибоцькому й Шарковщинському районах Вітебської області. Права притока річки Дісни (басейн Балтійського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 41 км, похил річки 1,1 , площа басейну водозбору 873 км², середньорічний стік 5,6 м³/с. Формується притоками та безіменними струмками.
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок з озера Пліса біля села Пліса[1]. Тече переважно на північний захід через озера Мнюта та Велець і на північно-західній околиці села Жукі Ложні впадає в річку Дісну, ліву притоку річки Західної Двіни.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б openstreetmap [Архівовано 19 лютого 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.) [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.], созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVI, лист: 18. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского.
- ↑ Slownik_geograficzny [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
- Блакитна книга Білорусі: енциклопедія. / Редкол.: Н. А. Дісько, М. М. Курлович, Я. В. Малашевич та ін.; Худож. В. Г. Загародні. — Мн.: БелЕн, 1994. — 415 с. ISBN 5-85700-133-1 (біл.)
- Mniuta, prawy dopływ Dzisny, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 557. (пол.)
