Мокротиння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зовнішній вигляд мокротиння
Мокротиння хворого на пневмонію, що містить ланцюжки ентерококів

Мокроти́ння, або мокро́та (лат. sputum) — секрет трахеобронхіального дерева, що виділяється при кашлі та відхаркуванні з домішками секрету слизової оболонки носа та слини.

До складу мокроти можуть входити:

  • Деякі кристалічні мінерали,
  • слиз,
  • серозна рідина,
  • клітини крові,
  • частинки епітелію дихальних шляхів,
  • елементи розпаду тканин,
  • мікроорганізми,
  • зрідка паразитичні черви та їх яйця.

Патологічні зміни секрету[ред.ред. код]

Дослідження характеру мокротиння (колір, консистенція, запах) може допомогти в діагностиці порушень роботи дихальної системи. Наявність неприємного гнильного запаху мокроти (вона зазвичай не має запаху) може свідчити про гнильний розпад тканин (гангрена, рак) або про розвиток мікрофлори в мокротинні через її застій у порожнинах. Чорний колір мокротиння свідчить про наявність в ньому вугільного пилу (пневмоконіоз), яскраво-жовтий колір свідчить про надмір еозинофілів при бронхіальній астмі, зелений або жовтуватий колір може свідчити про наявність бактеріальної інфекції, білий — вірусної. При крупозній пневмонії мокротиння набуває іржавого кольору. Водночас наявність в ньому окремих вкраплень крові при важкому кашлі вважається нормальною.

Джерела[ред.ред. код]