Монастир Святого Герасима на Йордані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
інтер'єр головного храму монастиря Святого Герасима

Монастир Святого Герасима на Йордані (Каламон, монастир Св. Герасима в Йорданській пустелі, Лавра Св. Герасима) — один з найдавніших християнський монастирів у Палестині, заснування якого датується 455 роком. Зараз є популярним місцем зупинки паломницьких та туристичних груп.

Розташований на відстані 6,5 кілометрів на Пд.-Сх. від міста Єрихон, 3,5 кілометрів на Захід від нинішнього русла річки Йордан та одного кілометра на Пд.-Зх. від селища Дейр-Хаджла.

монастир Св. Герасима у 1920-30-ті роки
монастир Св. Герасима у 1990-ті роки

Особливості назви[ред. | ред. код]

Заснування монастиря традиційно пов'язують із перебуванням тут Святого Герасима Йордансього — одного із засновників пустельницького чернечого життя на Святій Землі. Однак справжній заснований ним монастир (лавра) знаходився неподалік і зараз зберігся у вигляді археологічних решток. Комплекс який в наш час[коли?] носить назву Святого Герасима був відбудований на руїнах іншого відомого палестинського монастиря під назвою Каламан (Богородиці Каламанійської), що імовірно має давнішу історію ніж час перебування тут Герасима.

Історія[ред. | ред. код]

Початок монастирю Каламан (нині Святого Герасима) дав переказ про печеру у якій під час втечі до Єгипту ночувало Святе Сімейство. Свою назву отримав від очерету (грец. ''καλάμι,kalamoi), що ріс довкола розташованого неподалік селища Дейр-Хаджла. Точна дата заснування комплексу невідома. Можна припустити, що місце зупинки Святого Сімейста певним чином вшановувалось ще найпешими християнам Палестини, однак з більшою долею впевненості можна говорити про появу монастиря у другій половині V ст. В 614 році очевидно був захоплений персами, про що свідчать досі збережені кістки монахів котрі тоді загинули. Після завоювання Палестини арабами у 637 році, відомості про обидва монастирі - лавру Св.Герасима та Каламон, зустрічаються все рідше, однак вони продовжують існувати. Про це свідчать записи Даниїла, ігумена з чернігівщини, що відвідав цю місцевість у 1106 році:

А от монастыря святаго Иоанна до Гарасимова монастыря есть верста едина, а от Гарасимова монастыря до Каламонии, до монастыря святыя Богородица, есть верста едина. И на том месте святыя Богородица с Иисусом Христом, и с Иосифом, и с Ияковом, егда бежаху в Египет, то на том месте нощлег створиша; тогда святаа Богородица нарече имя месту тому Каламонии, еже ся протолкует «Доброе обителище». Ту ныне сходит Дух святый ко иконе святыя Богородица. И есть монастырет на устьи, идеже входит Иордан в море Содомское, и есть градом оделан весь около монастырет; черноризец (монахов) же в нем 20 [1]

В середині ХІІ століття, йорданські обителі приходять у занепад. Лавра Герасима, яка ще пів століття тому згадується Даниїлом як діючий монастир так описується грецьким паломником Іоанном Фокою вже у 1185 році:

В проміжку між монастирями Предтечі і Каламона знаходится зруйнований до основи течією Йордану монастир Святого Герасима, – в ньому майже нічого не видно, крім незначних залишків храму, двух печер і замкнутого стовпа [2]

Саме на той час починається процес поступової заміни назви монастиря з Каламон на Святого Герасима. Той самий Іоанн Фока пише про нього так:

Але і монастир Каламона теж (оточений) вежами і бійницями, споруджений із квадратного тесаного каменю, і храм по середині просторий спирається на круглі склепіння. До нього примикає з правого боку інший храм круглий, надзвичайно маленький, споруджений, як кажуть, за часів апостолів, в ніші якого написана ікона Богоматері, що тримає в обіймах Спасителя Христа, за формою, і за кольором і за розмірами схожа на ікону Пресвятої Одигітрії в царственному граді. [3]

Грецькі монахи жили в монастирі до кінця ХІІІ століття, і як свідчить німецький паломник Бурхард з Сіону, вже повністю ідентифікували свою обитель як монастир Святого Герасима.[4] У 1588 році комплекс відбудовують, однак у 1734 році він був знову зруйнований. Тільки у 1882-85 роках його знову відбудовують за допомогою російської духовної місії [5] в Єрусалимі у вигляді, який існує дотепер. До середини ХХ-го століття монастир знову приходить в запустіння. Після арабо-ізраїльської війни 1948-49 років, ця територія відходить до Йорданії, що звело можливість відвідання обителі до мінімуму. Сучасний етап в історії монастиря пов'язаний із приїздом сюди у 1970-ті роках грецького монаха Хризостома, під керівництвом якого починається його відродження. Близькість автомобільної дороги, якою туристи ідуть з Єрусалима до Мертвого моря а також Єрихона, палестинським мешканцям якого дозволено підходити під монастир привело перетворила обитель Святого Герасима на часто відвідуваний паломниками і екскурсійними групами об'єкт. Попри це монастир продовжує зберігати свої аскетичні традиції та відзначається гостинністю і скромністю облаштування.

Архітектура[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]