Монополь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Монополь — частинка з одним зарядом, позитивним чи негативним, мультиполь найнижчого порядку.

У фізиці монополь гравітаційного поля — точкова маса, монополь електричного поля — електричний заряд, монополь магнітного поля — магнітний монополь тощо. Поняття монополь також широко використовується в акустиці при аналізі випромінювачів звуку, малих за розміром порівняно з довжиною хвилі [1]

У хімії це поняття застосовується для опису частини молекули[2]. Границі монополів у молекулі визначаються вузлами молекулярної орбіталі. Поняття використовується при описі дисперсійних взаємодій (зокрема між основами в ДНК).

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Грінченко В. Т., Вовк І. В., Маципура І. Т. Основи акустики [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.], Київ.: Наукова думка, 2007, — 640 с.
  2. Глосарій термінів з хімії // * Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0. — ISBN 978-966-335-206-0