Гравітаційне поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гравітаційне поле
Зображення
Гравітація утримує планети на навколосонячних орбітах. (масштаб спотворено)

Гравітаційне полефізичне поле, реальність, через яку здійснюється гравітаційна взаємодія мас. Гравітаційна взаємодія найслабша з відомих фундаментальних взаємодій. У класичній фізиці гравітаційне поле описується одним потенціалом та напруженістю. Напруженість гравітаційного поля збігається з прискоренням вільного падіння. У загальній теорії відносності гравітаційне поле пов’язується зі зміною метрики простору-часу. Теорія передбачає, що змінне гравітаційне поле породжує гравітаційні хвилі. Гіпотетичним квантом гравітаційного поля є гравітон. Гравітаційні хвилі та гравітони дуже слабко взаємодіють з речовиною.

Слабкі гравітаційні поля описуються законом всесвітнього тяжіння Ньютона. Сильні гравітаційні поля, що виникають в околиці дуже масивних тіл, зірок, чорних дір, описує загальна теорія відносності Ейнштейна, зокрема рівняння Ейнштейна. Відповідно, слабкі гравітаційні поля класичної фізики адитивні, потенціал поля, створеного кількома масивними тілами, є сумою потенцілів окремих тіл. У випадку сильних полів це не так.

Навколо сферичних однорідних статичних тіл (якою є, наприклад, наша планета), гравітаційне поле в рамках загальної теорії відносності описується статичною ізотропною метрикою.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики : монографія / О. М. Марченко, К. Р. Третяк, А. Я. Кульчицький та ін. ; за заг. ред. О. М. Марченка, К. Р. Третяка ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. – 308 c. : іл., 6 окр. арк. іл. – Бібліогр.: с. 294-304 (221 назва). – ISBN 978-617-607-206-5
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.