Моральна паніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Моральна паніка (англ. Moral panic) — соціальний феномен, що полягає у поширенні в суспільстві масової істерії щодо чого-небудь (ідеологія, тенденція розвитку суспільства, людина, група людей тощо), що нібито загрожує безпеці суспільства та/або її моральним цінностям[1].

Словосполучення «moral panic» вперше з'явилося в англомовній пресі в 1830 році[2], але наукове вивчення цього явища почалося з роботи Стенлі Коена (англ.)рос. «Folk Devils and Moral Panics»[3], опублікованій 1972 року. Слід також зазначити, що Маршалл Маклюен вживав цей термін у своїй книзі «Розуміння Медіа» (1964)[4].

Як приклади моральної паніки можна назвати бандерофобію на окупованих РФ територіях, полювання на відьом в середньовічній Європі, єврейські погроми, репресії проти «ворогів народу» при Сталіні, маккартизм, сатанинську паніку в США 1980-х рр., а також педоістерію[5]. Японський юрист Коїті Хамаи (яп.)рос. зазначає, що незважаючи на те, що Японія є країною з дуже низьким рівнем злочинності, у 1990-х роках, завдяки зміні методики обліку злочинів у японському товаристві поширилася думка, що рівень злочинності різко зріс (і що злочини стають все більш тяжкими). У підсумку моральна паніка через «безпечне суспільство, що руйнується» навіть вплинула на підсумки виборів 2003 року[6]. Рішення почати війну з наркотиками було продиктовано не стільки раціональними причинами, скільки моральної панікою[7].

Основні ознаки моральної паніки[8]:

  • упевненість у тому, що поведінка соціальної групи, що викликала паніку, негативно впливає на суспільство;
  • демонізація вищевказаної соціальної групи, чіткий поділ на «ми» і «вони»;
  • вимога «негайно вжити суворих заходів» — як правило, невиправдано сувора порівняно з реальною загрозою з боку даної групи (якщо така взагалі існує);
  • згода більшої частини суспільства з тим, що воно в серйозній небезпеці; не обов'язково, щоб усі поголовно члени суспільства були переконані в цьому — достатньо наявності невеликої, але організованої і наполегливої групи пропагандистів, і нездатності жертв паніки дати їм адекватну відповідь;
  • моральна паніка, як правило, дуже швидко сходить нанівець і забувається після припинення нагнітання істерії в засобах масової інформації, або ж після появи іншої популярної теми для обговорення в суспільстві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jones, M, and E. Jones. (1999).
  2. The Quarterly Christian Spectator: Conducted by an Association of Gentlemen (1830) Vol.
  3. Cohen, S. (1973).
  4. McLuhan, M. (1964) Understanding Media: The Extensions of Man.
  5. Jenkins, P. Moral Panic: Changing Concepts of the Child Molester in Modern America.
  6. Hamai, K (2004).
  7. «Drugs — facing facts: The report of the RSA Commission on Illegal Drugs, Communities and Public Policy».
  8. Ben-Yehuda, Nachman; Goode, Erich (1994).