Морозова Галина Володимирівна
| Галина Морозова | |
|---|---|
| Галина Володимирівна Морозова | |
| Народилася |
28 вересня 1962 (61 рік) Велика Чернігівка, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Діяльність | художниця |
| Alma mater | Канівське вище професійне училище |
| Нагороди |
 |
Галина Володимирівна Морозова (нар. 28 вересня 1962, с. Велика Чернігівка, Житомирська область) — українська художниця, майстриня декоративного розпису. Заслужений діяч мистецтв України (2014).
Життєпис[ред. | ред. код]
Галина Морозова народилася 28 вересня 1962 року в селі Великій Чернігівці, нині Овруцької громади Коростенського району Житомирської области України.
2010 року закінчила факультет кераміки та оформлення вітрин Канівського вищого професійного училища. У 1994–2003 роках працювала керівником гуртка Будинку школярів та юнацтва м. Канева.
Творчість[ред. | ред. код]
Від 1983 — учасниця міських, обласних та всеукраїнських виставок. Персональні виставки провела в Каневі, Черкасах, Києві (1998–2020[1]).
2007 року в Каневі заснувала творчу спілку «Мистецька скарбничка». Одна її робіт «Де ти, кохання моє?» надрукована в шкільному підручнику «Українська література».
2014 року в Чернівцях видала художньо-поетичну збірку «У кожного своя доля», книжку «Колискові мальованки».
Творить у стилі політонізму мастихіном; використовує широку та насичену гаму кольорів. Роботи зберігаються в Шевченківському національному заповіднику, Канівському музеї декоративно-ужиткового мистецтва, Черкаському художньому музеї, Музеї Богдана Хмельницького в Чигирині та Музеї Тараса Шевченка в Пекіні.
Основні роботи:
- серії розписів: «У кожного своя доля та свій шлях широкий» (2002—2017), «Українське село під стріхою» (2010–2018), «Морські фантазії», «Поділюся щастям» (обидві — 2011), «Моє рідне село» (2013), «Колискові мальованки» (2014), «Дорога до храму» (2015);
- пам'ятний знак Тарасові Шевченку в с. Келеберда Черкаського району (2007);
- герб і прапор Канівського району (2008);
- живопис — «Яблуня в нічному сяйві» (2009), «Ніч над Дніпром» (2010), «Яблуня» (2012), «Остання осінь настає», «Вітряки» (обидва — 2013), «Котик-місяць» (2014);
- паркова скульптура «Птах Щастя» в Каневі (2018).
Нагороди[ред. | ред. код]
- заслужений діяч мистецтв України (9 січня 2014) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Черкаської області, вагомі трудові досягнення, високу професійну майстерність та з нагоди 60-річчя утворення Черкаської області[2];
- дипломантка Всеукраїнського фестивалю ім. М. Приймаченко (2010);
- медаль «За заслуги перед містом» (2007, м. Канів).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дарія Шевченко, Анна Корнієнко (21 серпня 2020). У Черкасах відкрили виставку «Моя Україна». Суспільне Черкаси.
- ↑ Указ Президента України від 9 січня 2014 року № 1/2014 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Черкаської області»
Джерела[ред. | ред. код]
- Морозова Галина Володимирівна / Т. М. Чулкова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019.
- Буц, І. Художниця Галина Морозова // Дніпрова зірка. — 2014. — 14 лютого.
- Олександр Костирко (17 вересня 2020). Галина Морозова малює Канівщину. Свобода.