Чигирин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чигирин
Coat of arms of Chyhyryn.jpg
Герб Чигирина
Чигирин
Чигирин на карті Чигиринського району
Чигирин на карті Чигиринського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський район
Код КОАТУУ 7125410100
Засноване перша половина XVI ст.
Магдебурзьке право 1592
Статус міста з 1795 року
Населення 9 310
Площа 10,7 км²[1]
Поштові індекси 20900-20906[2]
Телефонний код +380-4730
Координати 49°04′38″ пн. ш. 32°38′57″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 32.64917° сх. д. / 49.07722; 32.64917Координати: 49°04′38″ пн. ш. 32°38′57″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 32.64917° сх. д. / 49.07722; 32.64917
Водойма річки Тясмин, Ірклій
Міста-побратими Себастопол (США)
День міста 15 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Фундукліївка
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - фізична 59,2 км [3]
 - автошляхами 63 км
Міська влада
Адреса м.Чигирин, вул.Б.Хмельницького, 33.
Міський голова в.о. міського голови - секретар міської ради Фесуненко О.М.

Чигири́н — місто районного підпорядкування, районний центр Чигиринського району Черкаської області України.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на Придніпровській височині по обидва береги річки Тясмин за 45 км від залізничної станції Фундукліївка, за 8 км від річкової пристані на Кременчуцькому водосховищі Адамівка та за 63 км на південь від обласного центру, міста Черкаси.

Через місто проходить автошлях регіонального значення Р-10 (Канів-Чигирин-Кременчук). Найближчий аеропорт у місті Черкаси. Висота над рівнем моря 124 м. Населення — 9,3 тисяч чоловік.

Неподалік міста розташовані села: Розсошинці на півночі, Галаганівка на північному сході, Рацеве та Вітове на сході, Чернече на півдні, Іванівка, Вдовичине на заході та Суботів на північному-заході.

Назва міста[ред.ред. код]

Існує кілька версій походження назви міста, час заснування якого не відомий. Уперше його згадано в грамоті польського короля Сигізмунда ІІІ від 1589. Вважають, що тут було поселення Київської Русі, яке зруйнували монголо-татари. Нове ж поселення назвали від українського слова чагарник, тобто Чигирин — «місце, укрите чагарниками». Утім, вірогіднішою є версія про відантропонімічне походження назви міста. Припускають, що воно походить від татарського імені Чигир. Крім того, у пам'ятках тих часів згадується Чигир-Батир. Підтвердженням такої версії, зокрема, слугує присвійний суфікс -ин у назві міста[4]. Тарас Шевченко у своїх творах використовує варіант Чигрин із пропущеним голосним и в другому складі від початку, зокрема у вірші «Чигрине, Чигрине». Однак офіційна назва міста — Чигири́н.

Історія[ред.ред. код]

Чигирин на мапі Джона Янссона (близько 1663 року)
Румовища оборонної церкви на околиці Чигирина. Гравюра XIX ст.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Історія Чигирина.

1 травня 1589 король Сигізмунд III Ваза видав у Варшаві грамоту, яка дозволяла шляхтичу, черкаському, канівському, корсунському, любельському старості Олександру Вишневецькому закласти в пустому урочищі та городищі Чигирин на татарському шляху та перевозі, замок та місто Чигирин. 15 жовтня 1592 р. король надав Чигирину — Магдебурзьке право та герб (3 стріли), дозвіл на 2 ярмарки на рік, будівлю ратуші, лазні посполитої та ін.

Чигирин відомий з першої половини XVI ст. як укріплений козацький зимівник, що мав невелику фортецю.

З 1648 по 1712 рр. — центр Чигиринського полку.

З 1648 по 1660 роки Чигирин був резиденцією Богдана Хмельницького і столицею гетьманської держави.

У 1797 році після приєднання до Російської імперії (1793) Чигирин став повітовим містом Київської губернії.

1900 року в Чигирині було 10098 мешканців (4790 чоловіків і 5308 жінок), зокрема 62,7% православних, 35,2% євреїв, 0,1% католиків.

На початку жовтня 1917 року в місті пройшов з'їзд «вільного козацтва», на якому був обраний отаманом генерал царської армії Павло Скоропадський, який організував повітовий загін.

У 1923 році Чигирин став районним центром.

Економіка міста[ред.ред. код]

Сучасна економіка міста представлена такими галузями:

Освіта[ред.ред. код]

На території міста діють Чигиринський технікум Уманського національного університету садівництва, 3 середні школи, Чигиринська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат, навчально-виховний комплекс № 2, дитяча дошкільна установа «Зірочка», районні музична, художня та дитячо-юнацька школи.

Культура і відпочинок[ред.ред. код]

Районний Будинок культури

У Чигирині нині діють такі об'єкти культури та місця відпочинку: районний Будинок культури, клубна установа (село Чернече), дві бібліотеки, готель, кінотеатр, три пам'ятники, обеліск Слави, три парки культури.

Діє Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», створений 7 березня 1989 року[5]. Указом Президента України 23 вересня 1995 року йому надано статус національного[6].

Палац Хмельницького, ратуша і Спаська церква (обидві з другої четверті XVII ст.) не збереглися; лише на Замковій (Богдановій) горі залишилися рештки фортифікацій.

Замкова гора[ред.ред. код]

Над містом височіє гора Замкова. В 1967 році на її вершині встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Тепер цю гору називають Богдановою. Неподалік Чигиринської гори ще з XV століття проходив торговельний шлях з Києва до Криму. Цим шляхом кримські татари найчастіше пробиралися на Україну. Саме тут місцевість давала змогу затримувати їх. Річка Тясмин охоплює гору, що прикриває місто з півдня, великим півколом. Схили гори дуже стрімкі з півночі і з заходу. Тільки вузька смуга схилу єднає гору з містом. Таке розташування робило її неприступною фортецею.

Музеї[ред.ред. код]

Резиденція Богдана Хмельницького

Релігія[ред.ред. код]

У місті діє декілька релігійних громад:

Церква в Чигирині1.JPG
Чигирин бап.jpg
Чигирин ПП.jpg
Храм Свято-Казанської Божої Матері Баптистська церква Церква Петра і Павла

Див також: Пам'ятники Чигирина

Люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

П. Д. Дорошенко

Див. також[ред.ред. код]

Чигиринські полковники[ред.ред. код]

Детальніше: дивіться Чигиринський полк, Категорія:Чигиринські полковники

Чигиринські старости[ред.ред. код]

  • Якуб Потоцький (?-1715) — син Павела та Елєонори з Салтикових Потоцьких[7]

Відзначення 500-річчя заснування[ред.ред. код]

7 грудня 2011 року Верховна Рада України, враховуючи вагому історичну роль міста Чигирина Черкаської області в історії українського державотворення, беручи до уваги значення його об'єктів культурної спадщини та у зв'язку з відзначенням у 2012 році 500-річного ювілею міста, прийняла постанову N 4090-VI «Про відзначення 500-річчя заснування міста Чигирина Черкаської області»[8].

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]