Мохоподібні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мохоподібні — (гетерогенна група наземних рослин, яких об'єднує відсутність судин), відділ вищих спорових рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління. Приблизно 40 тис. видів. Наука, що вивчає мохи - бріологія. Також є деякі ознаки, що зближують їх з водоростями, такі як:

Дві гіпотези еволюційних відносин наземних рослин (Embryophyta). Судинні рослини (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.
  • залежність запліднення від води;
  • наявні ризоїди;
  • будова тіла у антоцеротів і печіночників - сланева.

Раніше ця група розглядалася як єдиний таксон, але через парафілетичність зараз поділена на такі відділи:

Антоцерові- це сланеві рослини, що мають розгалуджений талом діаметром 1-3 см. Клітини талому не диференційовані. Отже, мають по одному пластичному хлоропласту з піреноїдом. Антоцерос крапчастий є відомим представником цього класу. Ця рослина цікава бо її слань має слизиту порожнину, у якій поселяються ціанобактерії.

Печіночники- це сланеві рослини, тіло яких має сплющену форму та галузиться дихотомічно. Найбільш відомий представник- маршанція мінлива.

Маршанція мінлива

Усі мохи-позбавлені коренів. Функції коренів виконують ризоїди.

Різноманітність[ред.ред. код]

Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах з помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, епіксили - на гнилій деревині (колодах, пеньках), епіфіти - на живих гілках і стовбурах дерев.

Є мохи, що живуть у воді.Наприклад: сфагнові мохи, річчія, фонтіналіс.

Існує понад 35-40 тисяч видів мохів. В Україні — 832 (станом на 30.07.2008 р.)[1].

Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20 см і лише окремі види — 50 см.

Сфагнові мохи

У життєвому циклі мохоподібних переважає гаметофіт. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або гаусторії (від лат. гаустор — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один вегетаційний період.

Найпоширинішими є: зозулин льон торфові мохи, річчія водяна, пілейзія, , плевроцій Шребера, ортотрихи, брахітеції, бріуми, синхітрії.

Зозулин льон

Значення мохоподібних у природі та житті людини[ред.ред. код]

У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, беруть участь у створенні торфу.

Мохоподібні, особливо епіфіти, є добрими біоіндикаторами забруднення повітря[2][3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бойко М. Ф. Чекліст мохоподібних України, 2008
  2. Мамчур, Звенислава (1998). Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць (укр.). Укр. ботан. журн. с. 279–286. 
  3. Мамчур, Звенислава (1997). Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області. с. 22 с. 

2.Біологія (довідник+тести) Соболь.В.І. Повний повторювальний курс підготовки до ЗНО.

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.