Музей образотворчих мистецтв Нансі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей образотворчих мистецтв Нансі
Дата створення / заснування 1793
Зображення
Країна  Франція[1]
Адміністративна одиниця Нансі[1]
Розташовано на вулиці Плас-Станіслас
Власник Q86698108?[1]
Є власником Jean Prouvé Housed
Розташування штаб-квартири Нансі
Куратор Charles Villeneuve de Jantid
Отримані відзнаки
Кількість відвідувачів за рік 107 000 осіб
118 701 осіб (2008)[2]
109 144 осіб (2007)[2]
74 538 осіб (2011)[2]
83 501 осіб (2004)[2]
121 147 осіб (2005)[2]
114 016 осіб (2013)[2]
102 120 осіб (2009)[2]
113 407 осіб (2003)[2]
110 134 осіб (2006)[2]
88 741 осіб (2012)[2]
116 477 осіб (2002)[2]
118 532 осіб (2015)[2]
101 418 осіб (2014)[2]
116 083 осіб (2016)[2]
120 718 осіб (2017)[2]
98 028 осіб (2010)[2]
121 134 осіб (2019)[2]
108 873 осіб (2018)[2]
Статус спадщини пам'ятка історії класифікованаd[1]
Поштовий індекс 54004
Сторінка веб-камери nancy.fr/decouvrir/plein-les-yeux/webcam-place-stanislas-1561.html
Онлайнкаталог collections-mba.nancy.fr
Сторінка інституції на Вікісховищі Musée des Beaux-Arts de Nancy
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента d
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Музей образотворчих мистецтв Нансі у Вікісховищі

Координати: 48°41′36″ пн. ш. 6°10′56″ сх. д. / 48.69346000002777686° пн. ш. 6.182340000028° сх. д. / 48.69346000002777686; 6.182340000028

Музей образотворчого мистецтва Нансі (фр. Musée des Beaux-Arts de Nancy) — художній музей, розташований в Нансі. Один із найстаріших музеїв Франції, розташований на центральній площі Нансі Плас-Станіслас, у самому серці міського ансамблю XVIII століття. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО. У музеї представлена велика колекція європейського живопису, окрема галерея присвячена Жану Пруве та Домській кришталевій фабриці.

Історія[ред. | ред. код]

Музей образотворчих мистецтв Нансі — один із найстаріших у Франції[3], заснований у революційний період. Перші музейні колекції були створені на основі конфіскованої власності духовенства та аристократії, що втекли з Франції під час революції.

За часів Першої імперії, з підписанням мирного договору між Францією та Австрією в Люневілі в 1801 році, Наполеон I привіз 30 картин із Центрального музею (нині Лувр) до Лотарингії. Таким чином, у музей Нансі надійшла велика збірка французьких картин 17 та 18 століть. Того ж року до музею, як і до 15 інших музеїв Франції, перевозяться твори мистецтва відповідно до указу Шапталя. Ці картини походять з конфіскованих французьких колекцій чи наполеонівських завоювань Італії. Серед перших робіт, які сформували колекції Музею образотворчих мистецтв у Нансі, були зокрема замовлені герцогською родиною Лотарінгії.

  • « Благовіщення» Караваджо (1608)[4] ;
  • копія знаменитої картини Паоло Веронезе «Шлюб у Кані Галілейській» намальована Клодом Шарлем у 1702 році для Церкви кордельєрів у Нансі.

Музей за свою ранню історію декілька разів змінював розташування. 18 травня 1825 року музей було переведено до ратуші Нансі, де він перебував до 1936 року. У 1936 році він переїхав до павільйону, який досі займає на Плас-Станіслас у колишньому Королівському медичному коледжі, до якого пізніше було зроблено прибудову.

  • Музей в 1896 році в Ратуші Нансі

Будівля музею[ред. | ред. код]

Будівля, в якій музей розміщується з 1936 року, входить до ансамблю, спроектованого в середині XVIII століття архітектором Еммануелем Ере, який працював при дворі герцога Лотарингії Станіслава Лещинського. Головний фасад виконаний у класичному стилі у комплексі, внесеному до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Павільйон побудований на старих укріпленнях Нансі, зокрема на бастіоні Осонвіль[5][6][7] XV століття, фундамент якого відкрито зараз для відвідувачів у підвальному поверсі музею.

1936 року будівлю було модернізовано і розширено архітекторами братами Жаком і Мішелем Андре[8]. Архітектори запропонували флігель як продовження павільйону XVIII століття двох рівнях. Важливим елементом їхнього проєкту став фасад із боку саду. Сходи у вигляді подвійної спіралі в стилі ар-деко, повністю виконані з бетону, є ще однією особливістю прибудови.

У лютому 1999 було відкрито нове сучасне крило, спроектоване агентством Лорана Бодуена. Це подвоїло виставкову площу музею, з'явився зал для глядачів. У 2001 році була створена галерея графіки для нової колекції з понад 15 тис. експонатів, переданих музею істориком та колекціонером французького мистецтва Жаком Тюїєром (1928—2011), яка носить ім'я Жака та Гая Тюїєрів[9].

У 2000 році швейцарський художник Феліче Варіні створив всередині музею інсталяцію «Помаранчевий еліпс, вирізаний сімома дисками», анаморфоз, видимий з кількох поверхів. У 2002 році була встановлена конструкція «На згадку про Ламур», твір, створений французьким скульптором Франсуа Морелле. Цей твір, який можна бачити зі Плас-Станіслас, є великим горизонтальним білим прямокутником з неоновими вогнями в кожному кутку і жовтими фіґлями на кутах, що нагадують фіґлі на металевих воротах Плас-Станіслас, створені Жаном Ламуром у XVIII столітті[8].

Підземний рівень музею (-1) займає галерея, присвячена скляному заводу Дома, а також графіці та азійському мистецтву. Велика колекція живопису виставлена в головному павільйоні XVIII століття в хронологічному порядку.

  • Колекція кришталю Будинку (заснований у XV столітті).
    Колекція кришталю Будинку (заснований у XV столітті).
  • Сходи музею з перилами Жана Лямура
    Сходи музею з перилами Жана Лямура
  • Перистиль музею (XVIII століття)
    Перистиль музею (XVIII століття)
  • Додаткова галерея Лорана Бодуена
    Додаткова галерея Лорана Бодуена
  • Музейні сходи 1936 року
    Музейні сходи 1936 року

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de France — Міністерство культури Франції.
  3. ↑ 20 ans! Dans les coulisses du Musée des Beaux-Arts de Nancy., Snoeck Ducaju & Zoon, 2019, 295 p. (ISBN 978-94-6161-526-8 et 9461615264, OCLC 1089218055. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
  4. ↑ musée des Beaux-Arts de Nancy[недоступне посилання з сентября 2021]
  5. ↑ découverte du bastion d’Haussonville lors des fouilles archéologiques. historium.fr (фр.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 02/10/2020.
  6. ↑ Découverte d'une barbacane inédite des fortifications de Nancy. persee.fr (фр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 02/10/2020.
  7. ↑ le bastion d'Haussonville, la place Vaudémont. stanislasurbietorbi.com (фр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 31.10.2020.
  8. ↑ а б "Des architectures, un musée ", Dossier de l'Art, décembre 2012, p. 9
  9. ↑ STOULLIG Claire (dir.), Musée des beaux-arts de Nancy: A-Z, Paris, Artlys, 2012

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_образотворчих_мистецтв_Нансі&oldid=41945822