Музей імператорських карет
Музей імператорських карет  | |
|---|---|
 | |
| 48°11′12″ пн. ш. 16°18′33″ сх. д. / 48.18670000002777698° пн. ш. 16.309400000028° сх. д.Координати: 48°11′12″ пн. ш. 16°18′33″ сх. д. / 48.18670000002777698° пн. ш. 16.309400000028° сх. д. | |
| Тип | музей і автомобільнийd |
| Країна |
 Австрія |
  Музей імператорських карет (Австрія) | |
 | |
 Музей імператорських карет у Вікісховищі | |
Музей імператорських карет у Відні — це музей, розташований на території палацу Шенбрунн у віденському районі Гітцінг. Тут зберігаються експонати з автопарку австрійської імператорської родини, а також відомих аристократичних домів, зокрема Турна та Таксіса. Музей, який є відділом Музею історії мистецтв, є однією з найважливіших колекцій придворних церемоніальних і службових транспортних засобів.
Історія колекції[ред. | ред. код]
Наприкінці існування Австро-Угорської монархії Імператорський та Королівський придворний каретний парк, розміщений в Імператорських придворних стайнях (сьогодні Музейний квартал), налічував близько 640 транспортних засобів різних типів. Вони використовувалися для щоденного перевезення кількох сотень людей та численних товарів і предметів, необхідних для двору. За управління транспортними засобами відповідав Обершталмейстер, штат якого налічував близько 500 осіб. До складу Габсбурзьких стаєнь входила також Імператорська стайня.[1][2]
Користуватися придворними каретами мали право не лише імператор та його родина, а й сановники та слуги, аж до придворних акторів та шляхетних хлопчиків. Відповідно, спектр транспортних засобів був широким — від показних карет бароко до парадних, розважальних та повсякденних автомобілів 19-го та початку 20-го століть до простих транспортних засобів або сучасних автомобілів.
З розпадом Австро-Угорської монархії імперський автопарк втратив свою попередню функцію. Після 1918 року частина автомобілів продовжувала використовуватися урядовцями новоствореної Австрійської Республіки; деякі транспортні засоби довелося передати іншим державам-правонаступницям, інші були продані приватним особам, щоб наповнити спорожнілу державну скарбницю. Більшість автомобілів, однак, потрапили до комерційної транспортної компанії «Bundes-Fuhrwerksbetrieb». У результаті були втрачені численні Вікторії, Мілорди та Купе, які використовувалися членами двору в повсякденному житті й тому були характерною частиною віденського вуличного пейзажу, як і запас комерційних і робочих автомобілів.
Після розпуску Обершталмейстерства у 1922 році залишки придворного автопарку, які вважалися історично значущими й тому вартими збереження, були передані до Музею історії мистецтв (Kunsthistorisches Museum, KHM) разом з деякими прикладами сучасної конструкції карет та відповідними упряжками та лівреями. Спочатку було залучено 90 транспортних засобів, а в наступні роки до них додалося ще кілька. Крім того, були й інші запаси з комори, такі як сідла для верхової їзди, попони для коней тощо (Monturdepot).[3] Також у 1922 році карети, передані музею, змушені були покинути своє традиційне місце у придворних стайнях, оскільки ці приміщення тепер були орендовані компанією Wiener Messe AG, яка протягом десятиліть називала будівлю «Мессепаласт».
Оскільки в районі Гофбурга не було достатньо великих залів, об'єкти перенесли до колишньої Зимової школи верхової їзди в палаці Шенбрунн. У 1947 році Музей карет було відокремлено від Дирекції колекції зброї (сьогодні придворна мисливська та збройова (Хоф'ягд-унд-рюсткамера)) KHM, якій він підпорядковувався з 1922 року, і засновано як самостійну колекцію Музею історії мистецтв з власною дирекцією, науковими співробітниками та реставраторами.
У листопаді 2001 року останній збережений придворний автомобіль, пізній «Kaiserwagen», побудований у 1914 році австрійською компанією Gräf & Stift, повернувся до колекції як постійна позика від колишнього виробника. Імператор Карл I привіз його до Швейцарії потягом, коли покидав республіканську Німецьку Австрію в березні 1919 року; пізніше Gräf & Stift викупила його на аукціоні.[4] У 2007 році Глорія фон Турн унд Таксіс передала музею 17 карет і екіпажів.[5]
Складові колекції[ред. | ред. код]
У Музеї карет зберігається понад 5 000 експонатів, більшість з яких датуються періодом бароко до кінця Австро-Угорської імперії.[6][7][8] Зі 161 карети або екіпажу у Вагенбурзі 101 походить зі стайні віденського двору і 50 — з автопарків австрійських аристократичних будинків. У виставкових залах Музею карет виставлено близько 60 транспортних засобів. Колекція поділяється на такі групи:
- Карети
- Урочисті карети (імператорські карети, коронаційні карети, парадні карети, карети-каруселі, герцогські карети)
- Повсякденні карети (міські карети, туристичні карети)
- Карети для відпочинку (садові карети, карети для самообслуговування, мисливські карети, дитячі карети)
- Транспортні засоби (кінні екіпажі, господарські екіпажі, пожежні автомобілі)
- Сани
- Паланкіни, крісла для перенесення
- Автомобілі
- Упряж, сідла, накладки на сідла
- Живопис, графіка
Галерея[ред. | ред. код]
-
Музей імператорських карет - Шенбрунн - Відень -
Паланкін -
Екіпаж -
Берлінська карета в стилі рококо, 1750-60 рр. -
-
-
Сукня із синелі імператриці Єлизавети (Сісі) 1880р. -
Імператорський автомобіль, 1914 рік
.jpg)
.jpg)
,_ca._1880;_Imperial_Carriage_Museum,_Vienna.jpg)
.jpg)
Література[ред. | ред. код]
- Georg Johannes Kugler: Die Wagenburg in Schönbrunn. Hofwagenburg, Reiche Sattel- und Geschirrkammer der Kaiser von Österreich. Graz 1977, ISBN 3-201-01017-0.
- Elisabetta Bresciani, Monica Kurzel-Runtscheiner, Elisabeth von Samsonow (Hrsg.): Wagenburg und Wagenbau. Die Geschichte der Sammlung historischer Prunkfahrzeuge (Wagenburg) und die Entwicklung der Kutschenproduktion in Wien. In: Schwanenhals und Goldkrepine. Ausstellungskatalog des Kunsthistorischen Museums. Wien 2004, ISBN 3-85497-080-3, S. 14–17.
- Rudolf H. Wackernagel: Der goldene Wagen des Fürsten Joseph Wenzel von Liechtenstein. Ausstellung der Wagenburg in Schönbrunn mit Leihgaben der Sammlungen des Regierenden Fürsten von Liechtenstein. Ausstellungskatalog. Kunsthistorisches Museum, Wien 1977.
Вебпосилання[ред. | ред. код]
- Вебсайт Віденського імператорського музею карет
- Віденський музей імператорських карет. У: Google Arts & Culture
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Reiche Sattelkammer. www.kaiserliche-wagenburg.at (нім.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Österreich, Österreichisches Museumsgütesiegel/ICOM. Museen. Österreichisches Museumsgütesiegel (нім.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Kaiserliche Wagenburg Wien. Discover-Culture (нім.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ AG, VADIAN NET. Der Kaiserwagen kehrt nach Schönbrunn zurück. www.news.ch (нім.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Wallner, 18 09 2007 um 18:31 von Anna-Maria (18 вересня 2007). Mit der Kutsche nach Wien. Die Presse (нім.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Музей Императорских Карет в Вене Wagenburg (Вена, Австрия) - авторский обзор, часы работы, цены, фото | Коллекция Кидпассаж. Кидпассаж (рос.). Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2010. Процитовано 4 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Kaiserliche Wagenburg in Wien. vienna-trips.at - Ausflug Wien Urlaub (de-DE) . 24 листопада 2016. Процитовано 4 травня 2023.
|
