Мунія жовтогуза
| Мунія жовтогуза | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura flaviprymna (Gould, 1845) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Donacola flaviprymna | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія жовтогуза[2] (Lonchura flaviprymna) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Австралії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см. Голова білувата, верхня частина тіла коричнева, груди і боки блідо-жовтувато-охристі, надхвістя і гузка золотисто-охристі. Очі темно-карі, дзьоб сірий, лапи чорнуваті.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Жовтогузі мунії мешкають на північному сходу регіону Кімберлі[en] в Західній Австралії та на північному заході Північної Австралії в регіоні Топ-Енд[en]. Вони живуть на узліссях відкритих прибережних лісів та на трав'янистих і чагарникових галявинах. Зустрічаються зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів.
Жовтогузі мунії живляться насінням трав, зокрема плоскухою, просом, Chloris і Oryza sativa, іноді також ягодами, плодами, бруньками і дрібними літаючими комахами. Сезон розмноження припадає на завершення сезону дощів. В кладці від 4 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них деякий час.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція жовтогузих муній становить приблизно 20 тисяч птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura flaviprymna: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |