Муравйова Олександра Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муравйова О.Г. 1832 рік. Акварель Бестужева.

Муравйова Олександра Григорівна (18041832) — народжена графиня Чернишова, дружина декабриста Микити Михайловича Муравйова, пішла за чоловіком у Сибір. Сестра декабриста Чернишова Захара Григоровича.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Олександри Григорівни граф Григорій Іванович Чернишов володів маєтками в багатьох російських губерніях. У головній літній резиденції Тагіне Орловської губернії містилася численна челядь, був кріпацький оркестр, штат вчителів, власний лікар, домашній художник. У 1822 році вона виходить заміж за Микиту Михайловича Муравйова. Подібно Марії Волконської, вона пішла за чоловіком у Сибір. Прибула в Читу в лютому 1827 року. Пушкін бачився з Олександрою Муравйової перед її від'їздом і передав з нею послання декабристам «У глибині сибірських руд». З її ж рук отримав І. І. Пущин потайки від варти (через частокіл) вірш «Мій перший друг, мій друг безцінний». Декабристи ставилися до Муравйової з особливою любов'ю, називали її своїм ангелом-охоронцем. У 1832 році «захворіла Александріна Муравйова. Вольф не виходив з її кімнати, він зробив усе, щоб врятувати її, але Господь судив інакше. Її останні хвилини були велічестгвенни: вона продиктувала прощальні листи до рідних і, не бажаючи будити свою чотирирічну дочку «Нонушку», запитала її ляльку, яку і поцілувала замість неї. Виконавши свій християнський обов'язок, як свята, зайнялася виключно своїм чоловіком, втішаючи та підбадьорюючи його. Вона померла на своєму посту, і ця смерть повалила нас у глибоку зневіру і горе. Кожна запитувала себе: «Що стане з моїми дітьми після мене?» [1]

У Сибіру Муравйова прожила недовго. Померла і похована Муравйова в Сибіру, в Петровському заводі.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Бестужев присвятив їй свій відомий твір "Шлиссельбургська фортеця ". Декабрист Володимир Толстой називав Муравйову "великою жінкою, святою мученицею".[2] У поемі Некрасова "Російські жінки" пам'яті Олександри Григорівни Муравйової присвячено кілька рядків.

Оригінальний текст (рос.)
"Пленителен образ отважной жены.

Явившей душевную силу,

И в снежных пустынях суровой страны

Сокрывшейся рано в могилу".

Примітки[ред. | ред. код]

Склеп Муравйової К.Г. у Петровському заводі. Сепія М. Бестужева. 1834 - 1839 рр.
  1. М.Н.Волконская. Записки.
  2. Записки княгини Волконской. - Чита, 1991, с.70

Джерела[ред. | ред. код]

  • В.А. Павлюченко. В добровольном изгнании. - М.,"Наука", 1986 (рос.)
  • Марк Сергеев. Подвиг любви бескорыстной. -М., "Молодая гвардия", 19076, с.70 - 109 (рос.)
  • Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988

Посилання[ред. | ред. код]