Муріно
| місто Муріно | |
|---|---|
| рос. Мурино | |
 | |
| Країна |  Росія |
| Суб'єкт Російської Федерації | Ленінградська область |
| Муніципальний район | Всеволозький район |
| Код ЗКАТУ | 41 212 504 000  |
| Основні дані | |
| Час заснування | можливо, в 12 ст. |
| Перша згадка: | 17 ст. ( 1676 р. ) |
| Завойоване Московією/Росією | на початку 18 ст. у шведів |
| Статус міста | село |
| Населення | 89.636 осіб (2022) |
| Площа | 13,36 км² |
| Поштові індекси | 188662 |
| Телефонний код | +7 81370 |
| Географічні координати: | 60°03′05″ пн. ш. 30°26′19″ сх. д. / 60.051388888889° пн. ш. 30.438611111111° сх. д.G O |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Влада | |
| Адреса | Муріно, Всеволозький район,Ленінградська область, Росія, 188662 |
| Мапа | |
  Муріно | |
 | |
 Муріно у Вікісховищі | |
Му́ріно (рос. Мурино, можливо, від фін. Muurola) — місто у Всеволожському районі Ленінградської області, Росія. Адміністративний центр Мурінського сільського поселення. Розташоване на межі Санкт-Петербурга і Ленінградської області.
Чисельність населення Муріно згідно з переписом 2002 року становила 5 тисяч осіб, станом на 2007 рік — 4958 осіб, 1 січня 2009 року — 5235 осіб, 2022 — 89636 осіб[1], що зробило Муріно найбільш густнонаселеним містом Ленінградської області[2].
Є важливим транспортним вузлом. У селищі розташовані:
Муріно було засноване на початку XVIII ст. переселенцями з Муромського повіту. 1712 року село Муріно було подаровано Петром I барону П. П. Шафірову. Після відправлення Шафірова на заслання в 1723 році землі були передані в казну, а потім — генерал-майору І. Д. Дмітрієву-Мамонову. У 1749—1917 роках саме село та навколишні землі належали графам Воронцовим. У 1843 році за ініціативою князя М. С. Воронцова село стало місцем своєрідного експерименту з відміни кріпацької залежності.
У Муріно збереглась і продовжує діяти православна церква Святої Великомучениці Катерини (1790, архітектор Н. А. Львов). Недалеко від неї на Кооперативній вулиці розташоване Мурінське кладовище.
Наприкінці 2000-х років розпочалася активна забудова села цегляно-монолітними будинками 16-27 поверхів. Різке зростання населення відбулося після 2010 року, коли почалося масове будівництво та введення житла[3].
15 квітня 2019 року Муріно стало містом[4].
Від назви населеного пункту отримав свою назву Мурінський струмок (він є фактичною межею між північною і південною частинами новобудов Калінінського району Санкт-Петербурга).
1887 року були також затверджені назви 1-го Мурінського і 2-го Мурінського проспектів. Вони знаходяться досить далеко від самого Муріно (в районі станцій метро «Лісова» та «Площі Мужності»), проте їхні назви пов'язані з колишньою Великою Мурінською дорогою, яка вела до Муріно.
- ↑ Дані Росстату про населення міст РФ на 1 січня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
- ↑ В самом густонаселенном городе Ленобласти живет почти 90 тысяч человек (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2023. Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Новостройки с историей: как Мурино превратилось из деревни в город (рос.). 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2025.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Карточка документа. pub-sed.lenreg.ru. Процитовано 16 травня 2019.[недоступне посилання]