Воронцов Михайло Семенович

Михайло Воронцов
Михаил Воронцов
Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу
Народження	19 (30) травня 1782(1782-05-30) Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	6 (18) листопада 1856(1856-11-18) (74 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Спасо-Преображенський собор
Країна	Російська імперія
Член	Петербурзька академія наук
Звання	Фельдмаршал
Командування	Q4313102?, 6th Infantry Divisiond, Q18234761?, Окремий кавказький корпус і Q4248397?
Війни / битви	Наполеонівські війни, Battle of Pułtuskd, Битва під Фрідландом, Battle of Smolenskd, Бородінська битва, Битва при Денневіці, Дрезденська битва, Битва під Лейпцигом 1813 і Battle of Craonned
Титул	Князь
Діти	Sofya Vorontsovad і Воронцов Семен Михайлович
Нагороди
Воронцов Михайло Семенович у Вікісховищі

Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 (30) травня 1782(17820530), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — з 1823 — новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 1844—1854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.

Син графа Семена Романовича Воронцова, російського посланника в Лондоні, і Катерини Олексіївни, уродженої Сенявіної. Його стрийком був канцлер Олександр Воронцов, а стрийнею — Катерина Дашкова.очільниця Імператорської академії.

Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.

Відомий через особисті конфлікти з російським поетом Олександром Сергійовичем Пушкіним. У нього поет перебував під час заслання до Одеси. Пушкін написав проти графа Воронцова епіграму.

Військова служба

Військову кар'єру розпочав у 1801 році в лейб-гвардії Преображенського полку, у званні поручика. У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці Гамельн у шведській Померанії. Брав участь у битвах під Пултуськом, при Фрідланді, за що отримав звання полковника.

1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Османської імперії. 1810 року отрмиав звання генерал-майора. У франко-російській війні 1812 року Воронцов був під командуванням князя Багратіона. Брав участь у битвах при Смоленську, Бородіно, Лейпцигі, Краонні, Парижі.

У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції.

Губернатор і Бесарабський намісник

Південний фасад палацу в Алупці

7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області.

1823 року вперше на Дніпрі побудував пароплав у власному маєтку в Мошнах. Розвивав вугільні копальні на сході губернії.

Розвивав Одесу, де відкрив Товариство сільського господарства Південної Росії.

У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В Алупці він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора Е. Блора, що спроектував Букінгемський палац у Лондоні.

За його губернаторства сталося 6-річне нашестя сарани. Вживав запобіжні заходи від перекинення чуми з Османської імперії.

Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника Карло Боссолі.

Кавказький намісник

1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За похід у Дарго йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію.

26 серпня 1856 року в День коронування Імператора Олександра II Воронцову йому було дане звання генерал-фельдмаршала.

Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають в Америці й Україні (Вінницька область, місто Калинівка).

Могила

Надгробок родини Воронцових у Нижньому храмі Спасо-Преображенського собору

Михайла Воронцова і його дружину поховали в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (Соборна площа). Собор був зруйнований в 1936 комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на Слобідському цвинтарі.

У 2005 міська влада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений Собор, вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася 10 листопада 2005.

Пам'ятники

Йому поставлені пам'ятники в Одесі та Бердянську.

Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет пам'ятника, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила його в 1922, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона Саарбрюкенська).

Пам'ятник в Одесі встановлено у 1863 (архітектор Франческо Боффо, скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на Соборній площі біля відновленого Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору в якому він похований.

Вулиця Воронцовська у місті Херсон

• 

  Пам'ятник князю Воронцову, Одеса

• 

  Пам'ятник князю Воронцову, Одеса

• 

  Пам'ятник Михайлу Воронцову у Бердянську

Див. також

• Воронцовський палац (Алупка)
• Воронцовський палац (Одеса)
• Воронцовський маяк
• Воронцовський провулок
• Палацово-парковий ансамбль Воронцова (Мошни)

Джерела

• Н.I. Бацак. Воронцов Михайло Семенович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 635. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• М. П. Щербинин, Биография генерал-фельдмаршала Князя Михаила Семеновича Воронцова. СПб., Типография Эдуарда Веймара, 1858.(рос.)
• Архив князя Воронцова. Под редакцией П. И. Бартенева. Т. 1-41. СПб., Типография А. И. Мамонтова и компаньонов, 1870.(рос.)
• Воронцовы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Удовик В., Воронцов. М., 2004 (Жизнь замечательных людей).(рос.)
• Rhinelander L. H., Viceroy Vorontsov's Administration of the Caucasus // Transcaucasia: Nationalism and Social Change. Essays in the History of Armenia, Azerbaijan, and Georgia. Ed. by R. G. Suny. Ann Arbor (MI), 1983 (2nd rev. ed., 1996), 87-104.(англ.)
• Rhinelander A. L., (1990). Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar. Montreal: McGill-Queen's University Press. ISBN 0-7735-0747-7(рос.)
• Robbins Richard G., «Review: Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]». The American Historical Review, Vol. 96, No. 4 (Oct., 1991), P. 1243—1244. (англ.)