Воронцов Михайло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Воронцов
Михаил Воронцов
Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу.
Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу.
Народився 19 (30) травня 1782(1782-05-30)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 6 (18) листопада 1856(1856-11-18) (74 роки)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Місце поховання Спасо-Преображенський собор
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Золота зброя «За хоробрість»
Лицар Великого хреста орден Бані
Кавалер ордена Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Чорного орла
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя

Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 (30) травня 1782(17820530), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — з 1823 — генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844 рр.), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 18441854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.

Син Семена Романовича Воронцова. Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.

Військова служба[ред.ред. код]

У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці Гамельн у шведській Померанії. Брав участь у битвах під Пултуськом, при Фрідланді.

1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Туреччини. У Вітчизняній війні 1812 Воронцов був під командуванням князя Баргатіона. Брав участь у битвах при Смоленську, Бородіно, Лейпцигі, Краонні, Парижі.

У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції.

Губернатор і Бесарабський намісник[ред.ред. код]

Південний фасад палацу в Алупці

7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області.

Вперше побудував пароплав на Дніпрі у власному маєтку 1823 року. Розвивав вугільні копальні на сході губернії.

Розвивав Одесу, де відкрив Товариство сільського господарства Південної Росії.

У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В Алупці він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора Е. Блора, що спроектував Букінгемський палац у Лондоні.

За його губернаторства сталося 6-річне нашестя сарани. Вживав запобіжні заходи від перекинення чуми з Туреччини.

Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника Карло Боссолі.

Кавказький намісник[ред.ред. код]

1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За похід у Дарго йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію.

26 серпня 1856 року в День коронування Імператора Олександра II Воронцову йому було дане звання генерал-фельдмаршала.

Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають у Америці і Україні (Вінницька область, місто Калинівка)

Могила[ред.ред. код]

Нижній храм Спасо-Преображенського собору, де поховано родину Воронцових

Михайла Воронцова і його дружину поховали в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (Соборна площа). Собор був зруйнований 1936 року комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на Слобідському цвинтарі. У 2005 році міська влада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений Собор, вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася 10 листопада 2005 року.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник М. С. Воронцову, Тифліс (Тбілісі)

Йому поставлені пам'ятники в Тифлісі й Одесі.

Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867 році. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет монументу, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила пам'ятник у 1922 році, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона Саарбрюкенська).

Пам'ятник в Одесі встановлено у 1863 році (архітектор Франческо Боффо, скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на Соборній площі біля відновленого Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору в якому він похований.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]