Мусієнко Іван Михайлович
| Мусієнко Іван Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 лютого 1943 (81 рік) Калаборок, Світловодський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України[2] |
| Партія | СПУ |
| Нагороди |
 |
Іван Михайлович Мусієнко (13 лютого 1943, село Калаборок Новогеоргіївського району на Кіровоградщині) — український політик, член Соціалістичної партії України. Народний депутат України 1-го та 3-го скликань.
Біографія[ред. | ред. код]
Трудову діяльність розпочав у 1960 робітником на будівництві Кременчуцької ГЕС. З 1960 року — голова Ново-Георгіївської районної ради спортивного товариства «Колгоспник» м. Кремгес Кіровоградської області.
З 1962 року — студент Київського державного університету. Член КПРС з 1963.
З 1963 року — служба в Радянській Армії. З 1966 року — студент Київського державного університету.
Отримав вищу освіту на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Навчався і працював в Інституті філософії Академії наук УРСР.
З 1970 року — аспірант, молодший науковий співробітник відділу діалектичного матеріалізму Інституту філософії Академії наук УРСР.
З 1974 року — консультант з питань філософії, заступник завідувача Київського будинку політосвіти.
З 1980 року — інструктор відділу пропаганди, заступник завідувача відділу пропаганди Київського міського комітету КПУ.
З 1984 року — інструктор відділу пропаганди, консультант загального відділу ЦК КПУ.
З 1988 року — помічник Другого, Першого секретаря ЦК КПУ.
У 1990—1991 роках — завідувач ідеологічного відділу ЦК Компартії України.
З березня 1990 — Депутат Верховної ради УРСР 12-го скликання та Народний депутат України 1-го скликання, обраний у Новоукраїнському виборчому окрузі № 234 (Кіровоградська область). Член Комісії Верховної Ради у закордонних справах.
З жовтня 1991 р. член Соціалістичної партії України. Брав участь у роботі оргкомітету щодо створення партії. Обирався до керівних органів партії, Головою ЦКК, членом Політради СПУ. Член бюро Київської міської організації СПУ.
З 1994 року — помічник Голови Верховної Ради України.
З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, обраний за виборчим списком Соціалістичної партії України. Заступник голови Комітету у закордонних справах. Працював над законопроєктами з питань соціальної політики, розвитку системи місцевого самоврядування, правового забезпечення міжнародної діяльності України. Очолював українську частину (співголова) першого складу Комітету з питань міжпарламентського співробітництва Україна — ЄС. Керівник групи міжпарламентських зв'язків Україна — Велика Британія.
Автор і співавтор законів про зовнішньополітичну й економічну діяльність держави.
Активно працював над розвитком міжпарламентських зв'язків України, утвердженням її зовнішньополітичного авторитету. Ініціатор ухвалення рішень Верховної Ради України щодо вступу України до МПА СНД та Міжпарламентського Союзу (МПС).
Нагороди[ред. | ред. код]
Ордена «За заслуги» III ступеня (серпень 1998)[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 1998 року № 919/98 «Про відзначення нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт СПУ [Архівовано 21 червня 2010 у Wayback Machine.]