Мідний вершник (пам’ятник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мідний вершник
рос. Медный всадник
Медный всадник big 2012.JPG

59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791Координати: 59°56′11″ пн. ш. 30°18′07″ сх. д. / 59.93655556002777729° пн. ш. 30.302169440027778791° сх. д. / 59.93655556002777729; 30.302169440027778791
Тип monumental sculpture[d]
Країна

Росія Росія

Розташування Санкт-Петербург
Архітектурний стиль класицизм
Скульптор Етьєн Моріс Фальконе
Матеріал бронза, граніт
Засновано 1768
Встановлено 1782 рік
Стан Діючий
Мідний вершник (пам’ятник). Карта розташування: Росія
Мідний вершник (пам’ятник)
Мідний вершник (пам’ятник) (Росія)

Мідний вершник у Вікісховищі?

Мідний вершник — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Російської імперії. Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Задум та мотиви спорудження пам'ятника[ред. | ред. код]

Після воцаріння Катерини ІІ Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй[1]. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній[2].

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста[3]. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників[4].

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина ІІ, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним та відомим філософом Дені Дідро.

Пошуки скульптора[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]