Міжнародний поділ праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Міжнаро́дний по́діл пра́ці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва. Процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг. Процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Індустріально розвинуті країни посідають провідне місце в міжнародному поділі праці. Особливо активна діяльність транснаціональних корпорацій США та Канади, Японії, Німеччини, Великої Британії, Франції. Країни, що розвиваються, виступають у якості постачальників ресурсів для промислово розвинутих країн.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Голиков А. П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії. — К.: Либідь, 1996.
  2. Кривенко К. Т., Савчук В. С., Бєляєв О. О. Політична економія.
  3. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії — К.: Вища школа, 1996.
  4. Топчієв О. В. Основи суспільної географії — Одеса: Астропринт, 2001.
  5. Шаблій О. І. Суспільна географія — Львів: Львівський національний університет, 2001.
  6. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів: Видавництво Львівського національного університету, 2003.
  1. (рос.) Баранский Н. Н. Географическое разделение труда. Становление советской экономической географии. — М.: Мысль, 1980.
  2. (рос.) Витвер И. А. Международное разделение труда. // Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. — М.: Географгиз, 1963.