Виробництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дана серія є частиною
серії з виробництва

thimb
Економічний портал · ред.

Виробни́цтвопроцес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:

Виробничі відносини[ред. | ред. код]

Система виробничих відносин

Для виробництва матеріальних благ люди вступають між собою в певні виробничі відносини. Виробництво завжди є суспільним.

Зміст виробництва[ред. | ред. код]

Матеріальне виробництво є «основним джерелом одержання вихідних даних для відбору змісту професійного навчання, також тим об'єктом, за допомогою якого здійснюється перевірка відповідності змісту навчання вимогам сучасного виробництва»[1]

Складники процесу виробництва[ред. | ред. код]

Стадії суспільного виробництва.svg

Складові елементи процесу виробництва : праця, предмети праці й засоби праці.

Фактори[ред. | ред. код]

Вирішальним фактором є праця людини.

Засоби виробництва[ред. | ред. код]

Предмети праці й засоби праці становлять засоби виробництва. Засоби виробництва і люди становлять продуктивні сили.

Спосіб виробництва[ред. | ред. код]

Суспільне виробництво поділяється на два взаємопов'язані підрозділи: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин становить спосіб виробництва, який визначає характер даного суспільного ладу.

Відносини виробництва зумовлюють і відповідні їм відносини розподілу, обміну й споживання (особистого й виробничого). Визначальним у цьому процесі є виробництво. Воно розвивається за об'єктивними економічними законами, головними серед яких є основний економічний закон, властивий кожному способові виробництва (див. Основний економічний закон капіталізму, Основний економічний закон соціалізму). Зміни виробництва починаються зі змін продуктивних сил і насамперед — знарядь праці. Перехід від одного способу виробництва до іншого, вищого, зумовлюється діянням закону відповідності виробничих відносин характерові продуктивних сил.

Виробничий цикл[ред. | ред. код]

Виробничий цикл — період перебування предметів праці (сировини і матеріалів) у виробничому процесі з початку виготовлення до випуску готового продукту. В окремих галузях (металургійна, хімічна тощо), де виробничий процес не можна переривати з економічних причин, або з питань безпеки виробничий цикл є безперервним. Робітники, що обслуговують безперервне виробництво, іменуються працівниками безперервного виробництва.

Виробництво і наука[ред. | ред. код]

Сучасне виробництво розвивається в умовах науково-технічної революції. Важлива роль належить науці, яка стає безпосередньо продуктивною силою. В умовах розвинутого суспільного поділу праці виробництво складається з великої сукупності різних спеціалізованих галузей.

Суміжні поняття[ред. | ред. код]

Просте суспільне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників. Притаманне докапіталістичним суспільствам.

Підготовка виробництва і виготовлення нових конструкцій[ред. | ред. код]

При технологічній підготовці до виробництва розв’язують такі основні задачі: а) опрацювання конструкцій технічних систем на технологічність; б) розроблення технологічних процесів виготовлення й техноло-гічного контролю заготовок і деталей, складання, а також допоміжних робіт, починаючи з отримання вихідних матеріалів та заготовок і закінчуючи упаковкою готової продукції; в) типізація і нормалізація технологічних процесів, в тому числі з використанням групової або модульної технології й технологічного оснащення; г) установлення технічних норм часу на виготовлення технічних систем, норми витрат матеріалів і технологічного оснащення; д) проектування спеціального і нормалізованого інструменту, інструменту пристосувань, штампів та іншого технологічного оснащення; є) виготовлення і доводка запроектованого технологічного оснащення; ж) проектування і виготовлення спеціального обладнання, засобів механізації й автоматизації основних та допоміжних виробничих процесів, транспортних засобів і нестандартного обладнання, пов'язаних з технологічним процесом й організацією робочих місць; з) розрахунок необхідного обладнання і розроблення планування його розміщення; і) розрахунок виробничої потужності цехів, ділянок, ліній; к) доведення технологічних процесів для забезпечення впровадження запроектованих режимів різання і норм, а також налагодження обладнання й технологічного оснащення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Демченко М.И. Содержание подготовки квалифицированных рабочих кадров в средних профессионально-технических училищах. – М.: Высшая школа, 1975. – 200 с.

Література[ред. | ред. код]