Міксолідійський лад
Міксолідійський лад — один із давньогрецьких та середньовічних ладів. Назва ладу дослівно означає «змішано-лідійський», в свою чергу назва лідійський походить від Лідії.
В давньогрецькій ладовій системі міксолідійським називався лад, утворений звуками H-С-D-E-F-G-A-H, що в сучасній теорії музики називається локрійським. На відміну від інших діатонічних ладів, такий лад не міг бути утвореним як поєднання двох однакових тетрахордів ані роздільним способом, ані злитним за допомогою додавання октавного звуку знизу, чим і пояснюється додавання префіксу міксо-. Філософи Лампрокл та Гауденцій пояснювали міксолідійський лад, як складений з двох дорійських тетрахордів з додаванням октавного звуку зверху, що однак не розкриває його етимологію.
В сучасній теорії музики міксолідійським називається лад, що схожий на натуральний мажор, але відрізняється пониженим сьомим ступенем, наприклад:
Приклади використання міксолідійського ладу:
- Concerto in modo misolidio[en], P 145 (1925) О. Респігі[1]
- All Blues[en] М. Девіса[2]
- ↑ «Concerto in Modo Misolidio for Piano and Orchestra — Three Preludes on Gregorian Themes» [Архівовано 2019-01-19 у Wayback Machine.] by Adriano, English adaptation by David Nelson, Naxos Records cat. 8.220176 (1986)
- ↑ Farrant, Dan (24 жовтня 2021). 12 Examples Of Songs In The Mixolydian Mode (брит.). Процитовано 31 січня 2023.
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Н. Ренёва. К истории «путаницы» ладов. Средневековое переименование греческих видов октавы