Мілевський Флоріан Цезарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілевський Флоріан Цезарович
Народився28 березня 1935(1935-03-28)
Макарівська Буда, Макарівський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Помер12 квітня 1994(1994-04-12) (59 років)
Макарівська Буда, Макарівський район, Київська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьПольща Польща
Діяльністьпоет, журналіст
Конфесіякатолик
БатькоМілевський Цезар Станіславович
МатиМілевська Станіслава Адольфівна
ДітиМілевський Тімур, Мілевська Валентина
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілевський.

Мілевський Флоріан Цезарович (28 березня 1935 р., с. Макарівська Буда, Київська обл. — 12 квітня 1994 р., с. Макарівська Буда, Київська обл.) — радянський та український поет, журналіст.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Мілевський Флоріан Цезарович народився 28 березня 1935 року в селі Макарівська Буда на Київщині, в сім'ї колгоспника.

Батько — Мілевський Цезар Станіславович (1906 р.н.) був учасником воєних дій у Другій світовій війні та трагічно загинув в бою у Вінницькій області.[1]

Мати — Мілевська Станіслава Адольфівна (1903 р.н.). Батьки за походженням поляки, відповідно і національність у дітей збереглася. В сім'ї Мілевських було четверо дітей — його сестра Мечеслава, яка і досі живе на Київщині, сам Флоріан, брат Адольф (помер у 1997 р.) та сестра Антоніна (померла у 2018 р.)


Його дідусь — Мілевський Станіслав Валентинович (польською - Валентович) народився в 1880 році в с. Буда Макарівська Макарівського повіту Київської губернії, в селянській родині. Освіти не отримав. Проживав у с. Макарівська Буда, працював у своєму господарстві і був прихожанином місцевого храму. 23 січня 1930 — заарештований по груповій справі «Макарівської релігійно-католицької громади», що «активно проводила антирадянську роботу на селі».[2] В обвинувальному висновку він був представлений як «затятий патріот Польщі, до Радянської влади ставився негативно, проводив антирадянську роботу, налаштовуючи селян проти Радянської влади». 9 травня 1930 — звільнений до суду під підписку про невиїзд. Подальша доля невідома[3].

Після закінчення семирічки в рідному селі вчився у Забуянській середній школі. Потім працював у колгоспі, служив у Радянській армії, був художником-оформлювачем на заводі. Після демобілізації — став літературним працівником редакції районної газети «Ленінська зоря» у селищі Макарів Київської області. Розпочав друкуватися в періодиці з 1958 року. Його вірші друкувалися в журналах: «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна», газетах «Літературна Україна», «Колгоспне село».[4] Про вірші поета схвально відгукувалися Володимир Сосюра і Андрій Малишко.

Перша збірка його віршів вийшла під назвою «Камінь цвіте іскрами» [1] («Молодь», 1966), наступна  — «Небо криничара» [2] (1972). В наш час знайти обидві книги можна в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича. Електронну версію можна завантажити на http://www.twirpx.com/

Флоріан Мілевський був членом спілки письменників України. 70-тій річниці з дня Народження поета було присвячено вечір пам'яті його творчості. Декілька статей у газеті «Макарівські вісті» і в наш час розповідають про життя і творчість свого земляка, а саме журналісти І. Захарченко та В. Остапчук.

Помер Флоріан Цезарович 12 квітня 1994 року. Поет похований у рідному селі Макарівська Буда.

Про поета в ЗМІ

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]

Акорди

Наш дім - орган. І східців тих акорди

Весь день гучать на радісні лади:

Коли трудар по них уранці сходить,

Басисте "до-ре" чується завжди.

Коли спішать дівчата ясноокі

На фабрику чи сісти за книжки,

Роняють східці ноти більш високі -

Як "мі-фа-соль" музичать каблучки.

Коли ж назустріч сонцю й вітровію

З м'ячем збігають ті, кому по сім,

Клавіатура східців шаленіє,

Струмкує життєрадісним "ля-сі".

...Вдаряє день

в клавіатуру сходин,

День повен сміху, клопоту й звитяг

І награє найкращу із мелодій -

Мелодію бентежного життя!

ВІЛЬХА

…Сам і коник, і вершник, скакав я у лози —
Дерти лика на віжки, плести нагаї,
І злякали мене чужаки-бомбовози
І загнали під віти ревінням своїм!
О наївні дитячі напружені схови,
Мідний присмак тривоги і туга-печаль!
Там прилиплий до серця листочок вільховий
Залишив на мені свою вічну печаль.

ТАТО

Що в дитинстві взяте в душу,
Те довіку не забудеш!
Чи я винен, чи я винен,
Що пригадую ізнову:
Батько в хату увіходить,
Батько плащ скидає мокрий.
На плечах у нього сирість
З тої хмари, що закрила
Золоте веселе сонце.
І тому мені здається,
Що у хмар такий же запах,
як в промоклого брезенту,
Що сягала плечі тата
Хмар, склубочених у небі…
Рідний, рідний, татів запах!
Чому він якраз, не знаю,
В пам'ять врізався назавше.
Може, тому, що маленьким
Я тоді злякався зливи…
Шарудіння за дверима,
Й на порозі… Тато! Тато!
Він промоклий, та веселий:
-От линуло, так линуло!..
І скидає плащ дебелий —
Краплі з каптура сійнулись,
З рукавів…
О милий батьку,
Як давно у нашій хаті
Не було дощу такого!
Як багато пролилося
В ній дощів солоних, тату,
Після того, як пішов ти
У воєнне гримкотіння…

НЕБО КРИНИЧАРА

Копаю вглиб —
Треба!
Часом не бачу
Неба.
Та як погляну
Д'горі —
Бачу і вдень
Зорі!..

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ОБД Мемориал. www.obd-memorial.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  2. ↑ КНИГА ПАМЯТИ_Ме-Мя_СПРАВКИ. cathol.memo.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  3. ↑ Слідча справа № 62016 фп / / Архів ЦДАГО України
  4. ↑ Мілевський Флоріан. Небо криничара [PDF]. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 12 грудня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мілевський Флоріан Цезарович


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мілевський_Флоріан_Цезарович&oldid=39145630