Наукова бібліотека імені Михайла Максимовича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наукова бібліотека імені М. Максимовича
Бібліотека університету.jpg
Вхід до головного корпусу бібліотеки
Країна: Flag of Ukraine.svg Україна
Тип: університетська, універсальна
Назва на честь: Максимович Михайло Олександрович
Складова Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Адреса Київ, вулиця Володимирська 58
Заснована 1834
Фонди: 3,5 млн одиниць зберігання
Директор: Сербін Олег Олегович
Сайт: library.univ.kiev.ua
Медіафайли у Вікісховищі?

Наукова бібліотека імені М. Максимовича — головна наукова бібліотека Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Розміщена в Києві на вулиці Володимирській, 58, поряд з Червоним корпусом Київського університету. Бібліотека заснована разом з університетом у 1834 році.

Історія[ред. | ред. код]

Бібліотека була організована разом з університетом у 1834 році. Основою бібліотеки стала так звана «Кременецька колекція», що складала зібрання книжок на 34 378 томів.

Будинок Бібліотеки університету збудований у 1939—1940 роках у стилі неокласицизму за проектом архітекторів Василя Осьмака та Павла Альошина як гуманітарний корпус університету.

У 1940 році університетська бібліотека набула статусу наукової. Тоді її фонди становили понад 1 млн томів.

Під час Другої світової війни бібліотека певний час продовжувала роботу. Частина книжок була конфіскована окупаційною владою і вивезена до Німеччини, частина фонду загинула від пожежі 1943 р.

Бібліотека відновила роботу в січні 1944 року.

1983 року була створена кімната рідкісної книги.

1994 року Науковій бібліотеці було присвоєно ім'я Михайла Максимовича, першого ректора Київського університету.

Фонди[ред. | ред. код]

Книжкові фонди налічують 3,5 млн примірників. Бібліотека укомплектована науковою, навчальною, довідковою, методичною, періодичною та іншою літературою більше ніж 30 мовами світу. Щороку фонди бібліотеки поповнюються на 35000-40000 томів. У кімнаті рідкісної книги зібрано більше ніж 7 тисяч унікальних видань.

«Колекція наукових праць» налічує близько 8 тисяч назв монографій, підручників, навчальних посібників університетських авторів з дня заснування університету Святого Володимира.

Фонд рідкісної книги[ред. | ред. код]

Фонд стародруків, рідкісних і цінних книг є одним з найцінніших надбань бібліотеки. Зібрання стародруків нараховує більше, ніж 7 тисяч найменувань, основу яких становлять видання з філософії, релігії, історії. Близько 80 % стародруків видані іноземними мовами. Здебільшого, надруковані вони давніми європейськими мовами, латиною, давньоєврейською, давньогрецькою, давньоболгарською.

Основою фонду стародруків є видані в Європі книги XVI—XVII сторіч. Найширше представлені видання таких країн як: Австрія, Велика Британія, Бельгія, Італія, Португалія, Франція. Серед них видання широко відомих у середньовічній Європі друкарських династій Альдів, Етьєнів, Ельзевірів, Плантенів. Перлиною фонду стародруків є інкунабула, надрукована у Венеції 1497 року (за колофоном). Книга надрукована латиною і є виданням «Життєписів дванадцяти цезарів» Светонія з коментарями Марка Антоніо Сабелліка та Філіпо Бероальдо.

Окрасою фонду бібліотеки є рідкісні стародруки першої половини XVI сторіччя — палеотипи. Найстаріший з них датовано 1519 роком. Це рідкісна пам'ятка стародруку та давньоболгарської мови, «Служебник», надрукований Ієромонахом Пахомієм, виданий у Венеції в типографії Божидара Вуковича в 1519 році. Іншим цікавим експонатом є перше видання «Історії сицилійських тиранів» Гуго Фальканда, що було надруковане 1550 року в Парижі в типографії Матуріна Дюп'юї.

Серед колекції стародруків, виданих у другій половині XVI—XVII сторіч, вирізняються такі видання: «Напрестольное Евангелие», надруковане Московським друкарем Петром Тимофійовичем Мстиславцем, — видане у Вільно, в 1575 році. Великою цінністю є книга Памво Беринди «Лексіконъ славенорωсскїй», яка видана в 1653 році в друкарні монастиря Кутеїнського (село Кутеїни в Білорусі). Словник Памви Беринди є одним з перших словників народної мови на теренах України. В бібліотеці є також одне з рідксних видань давньоукраїнською мовою: книга Транквіліона Кирила «Перло многоценное», видана в Могилеві в 1699 році в типографії Максима Вошанки.

Повнотекстові версії книжкових пам'яток представлені в БД «Old Printed Books» [1]

Структура[ред. | ред. код]

Бібліотека має 13 відділів, 17 секторів, 19 абонементів, 23 читальних зали. Основні відділи та сектори бібліотеки:

  • Адміністративно-управлінський персонал
  • Науково-методичний відділ
  • Відділ комплектування документів
  • Відділ наукової обробки документів і організації каталогів
  • Інформаційно-бібліографічний відділ
  • Відділ культурно-просвітницької роботи
  • Відділ зберігання фондів
  • Відділ рідкісних книг та рукописів
  • Відділ обслуговування навчальною літературою
  • Відділ обслуговування науковою літературою
  • Галузевий відділ обслуговування природничих, економічного, підготовчого факультетів, факультетів соціології та психології, Інституту післядипломної освіти і Навчально-наукового центру «Інститут біології» та бібліотек гуртожитків
  • Відділ інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення
  • Галузевий відділ обслуговування Інституту міжнародних відносин та Інституту журналістики

Посилання[ред. | ред. код]