Міндлін Фауст Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фауст Петрович Міндлін
Ім'я при народженні Фауст Міндлін
Народився 10 квітня 1951(1951-04-10) (73 роки)
Одеса
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Роки діяльності 1976  — дотепер
IMDb nm1594475

Фауст Петрович Міндліннар. 10 квітня 1951, Одеса)  — актор, режисер, телеведучий. Публіцист, письменник. Волонтер. Член Національної Спілки Театральних діячів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Виріс у творчій театральній родині. Дід  — Міндлін Іосиф Михайлович  — актор та режисер єврейського театру.

Мати — Рита Фаустівна Гендлін  — єврейська акторка, працювала у Львові та Одесі.

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчив Лєнінградський інститут театру музики та кіно (ЛДІТМІК), режисурі навчався у Київському інституті театру кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Після проходження служби в Радянській армії понад тридцяти років працював актором у театрах Одеси, найбільше  — в Одеському ляльковому театрі, де пройшов шлях до ведучого майстра сцени. Поєднував роботу, актора з обов'язками чергового режисера. Грав в антрепризних виставах.

Працював на одеських радіостанціях як ведучий та автор програм, вів авторську програму «Літературна вітальня». Як телеведучий створив авторську програму з історії Одеси «Час Фауста».

Ставив вистави в Одесі та інших містах України, писав п'єси для театрів. Брав участь у багатьох Міжнародних фестивалях, де отримував призи за найкращу чоловічу роль та Гран-прі. Лауреат та дипломант багатьох премій.

Активно знімається у кіно. Чергова робота у стрічці «Червоний» режисера Зази Буадзе.

Фауст Міндлін у ляльковому театрі

У театрі зіграв понад 100 ролей.

  • «Кіт у чоботях»  — Кіт.
  • «Попелюшка»  — Король.
  • «Рожевий Дракоша»  — Дракоша.
  • «Стійкий олов'яний солдатик»  — Троль
  • «Казка про попа і наймита його Балду»  — Піп.
  • «Червона шапочка»  — Вовк.
  • «Скажи своє ім'я, солдате»  — Солдат.
  • «Золоте ціпля»  — Вовк.
  • «Казки дядечка Корнія»  — Дядечко Корній.
  • «Три порося та вовк»  — Вовк
  • «Козак та Чорт»  — Чорт
  • «Посмішка клоуна»  — Клоун.
  • «Блакитне цуценя»  — Джон.
  • «Айболить»  — Бармалей.
  • «До третіх півнів»  — Ведмідь.
  • «Голий король»  — Міністр ніжних почуттів.
  • «Шабос нахаму»  — Корчмар.

Зіграв роль Марка Шагала у виставі «Долання», яку бачили глядачі Одеси, Санкт-Петербурга, Вінниці, Львова, Києва. Ця вистава створена на театральній сцені Центру дітей-інвалідів Заслуженим діячем мистецтв України В. В. Тумановим. На цьому ж майданчику поставив моно-виставу за оповіданнями, листами та щоденниками Ісака Бабеля «Дві великих різниці». Також грав Остапа Бендера.

Фауст Міндлін у ролі ув'язненого Шліхта, фільм «Червоний».

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

Рік режисер назва роль
1983 О. Павловський Зелений фургон французький кулеметник, епізод
1989 Ю. Міхульський «Дежа вю» Фотограф, епізод
1993 О. Ісаєв «Зроби мені боляче» бізнесмен у готелі, епізод
1991 О. Ісаєв «Путана, чи скляна троянда» епізод
1994 О. Бурко «Мсьє Робіна» шарманщик
1993 Р. Гай «Перегони Тарганів»
2004 Ю.Стицьковський "Дружна сімейка Фотограф, епізод.
2006 «Іван Подушкін, джентельмен розшуку» Нотаріус
2012 С. Шмелєв «Провокатор» (серіал) Майор Карнаухов, начальник поліції
2013 Є. Лаврентьєв «Чорні кішки» (серіал) начальник складу Семен Захарович
2013 Е. Паррі «Шулер» Сьома Равікович, директор санаторія
2014 Резо Гігінеишвілі, Леван Когуашвілі «Син за батька» (серіал) Хіоніді, компаньйон Івана
2014 «До побачення хлопчики!» Єфим Протасевич, продавець газет
2015 В. Янощук «Анка з Молдаванки» екскурсант
2016 Заза Буадзе «Червоний» ув'язнений Шліхт

2001  — почав роботу в Центрі реабілітації дітей-інвалідів ім. Бориса Літвака. Спочатку поєднував роботу в театрі та в реабілітаційному Центрі. З 2006 в Центрі працює на постійній основі. З жовтня 2014  — керівник відділу арт-терапії.

Створив програму арт-терапії, два танцювальних реабілітаційних колективи, театральний реабілітаційний колектив. Створив Сімейний театр батьків та пацієнтів. Цей проект був відзначений лауреатським дипломом «Платиновий Дюк» на Міжнародному проекту «Глорія».

До російсько-української війни брав участь у фестивалях для особливих людей у Москві, Севастополі отримав Гран-Прі у Запоріжжі, друге місце у Києві.

Керує театром створеним при Центрі (єдиним у світі при лікувальному закладі подібного роду).

Організатор традиційного фестивалю для дітей з особливими потребами «Під крилом Ангела» на майданчиках Центру реабілітації.

Організатор понад ста вистав творчих робіт майстрів мистецтв з Одеси, інших міст України та за кордону.

Благодійність[ред. | ред. код]

Збирає проблемних дітей і ставить з ними вистави, виступає у притулках, дитячих будинках, лікарнях.

Дослідження[ред. | ред. код]

Активно займається дослідженням історії національних театрів в Одесі: молдавського, єврейського, польського, болгарського, німецького.

2012  — брав участь у 7-х Міхоелсовських читаннях у Москві, робив доповідь про акторку Л. Бугову.

Публіцистика[ред. | ред. код]

З історії єврейського театру написав низку статей, опублікував книжку «Єврейський театр, актори та долі». Готується до видання ще одна книжка, на даний момент збирає матеріал по всіх театрах. Виступає з лекціями.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Нагороджений Почесною відзнакою губернатора Одеської області.
  • Почесним знаком міського Голови Одеси «Трудова слава».
  • За роботу в Центрі реабілітації дітей-інвалідів отримав Почесний Знак «Ангел милосердя».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина — Бараночнікова Людмила Констянтинівна, діти: Дмитро Міндлін 1975, Сорока Євген 1980.

Посилання[ред. | ред. код]