Мінеральні добрива

Штучні (мінеральні) добрива — вироби однієї з галузей хімічної промисловості, що містять поживні елементи, потрібні для сільського господарства. Застосування штучних добрив сприяє збільшенню врожайності сільськогосподарських культур, покращенню якості продукції та спричиняє підвищення стійкості рослин у несприятливих кліматичних умовах. Найчастіше у ґрунті немає відповідної кількості азоту, фосфору й калію. Тому азотні, фосфорні та калійні мінеральні добрива широко застосовуються у сільському господарстві.

Історія

У другій половині XIX століття — на початку XX століття Україна, як зрештою і Російська імперія, імпортували калійні добрива і калійні солі. Експлуатацію родовищ в Україні розбудовано після Другої світової війни. Промислове виробництво сконцентроване на західноукраїнських землях. На Прикарпатті відомі 13 родовищ, зокрема калусько-голинське, стебницьке і бориславське родовища калійних солей. На їх базі в Калуші й Стебнику створено хімкомбінати, що виробляють калійні добрива. Родовища калійних солей відкрито також на північно-західній окраїні Донбасу біля м. Слов'янськ й Артемівськ. Хлорид калію виробляє тепер Дніпровський титано-магнієвий комбінат (Дніпро).

Азотно-тукова промисловість створено ще перед Другою світовою війною, і ця галузь обслуговує потреби сільського господарства і промисловості. Виробництво азоту розміщено близько великих коксохімічних заводів на Донбасі й Придніпров'ї, а також на трасі газопроводу Ставрополь — Москва (Лисичанське та інші).

Промисловість фосфатних добрив виробляє мінеральні фосфатні і складні добрива, фосфатні солі, сірчану кислоту й інші вироби. В Україні від тривалого часу діяли одеський і вінницький суперфосфатні заводи, що їх за повоєнних років реконструйовано і значно розбудовано. Збудовано нові заводи у Сумах, Костянтинівці й Одесі. Фосфатні добрива виготовляють також підприємства чорної й кольорової металургії, зокрема маріупольський комбінат «Азовсталь». Крім покриття власних потреб, фосфатні добрива Україна вивозить у всі південні райони СРСР.

Виробництво мінеральних добрив (у 1000 т) (у перерахунку на 100-відсотковий вміст поживних речовин)

×	1913	1940	1965	1975	1984
Мінеральні добрива в тому числі:	36	1012	1582	3058	4790
азотні	….	….	801	2222	3044
фосфатні	….	….	519	1179	1460
калійні	….	….	262	456	284

Не зважаючи на поважне збільшення виробництва штучних добрив, сільське господарство України, як зрештою й інші райони СРСР, ще й надалі не належно забезпечені штучними добривами. Тим і слід пояснити значно нижчу врожайність сільськогосподарських культур України у порівнянні з країнами Західної Європи і Північної Америки.

Класифікація

Всі добрива класифікують за походженням, призначенням, складом, властивостям і способам отримання.

Види добрив за походженням:

• Мінеральні— це добрива, що містять неорганічні хімікати (включаючи карбамід).
• Органічні— містять природні речовини (гній, торф, солома).
• Органо-мінеральні— це суміші, що містять метал та органічну кислоту.
• Бактеріальні— добрива, які містять культури мікроорганізмів, що покращують живлення (нітрагін, фосфоробактерин).
• Біомінеральні — поєднують бактерії та мінерали.

За терміном внесення:

• Основні (перед посівом).
• Припосівні (під час посіву).
• Підживлення (у період росту).

Використання

Мінеральні добрива служать джерелом концентрованих та легкозасвоюваних поживних речовин — азоту, фосфору та калію. Ці макроелементи формують основу здорового росту рослин, регулюючи метаболічні процеси, фотосинтез та розвиток клітин.

Джерела

• Б. Винар. Штучні добрива. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1984. — Т. 10. — С. 3895-3910.
• Технологія неорганічних речовин. Частина 3. Мінеральні добрива : навчальний посібник / М. Д. Волошин, Я. М. Черненко, А. В. Іванченко, М. А. Олійник. — Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2016. — 354 с.

Література

• Бистряков О. та ін. Мінеральні добрива Української РСР. К. 1968.
• Мінеральні добрива. К. 1964;
• Основи хімізації землеробства. К. 1964;
• Хімічна промисловість України. К. 1960;
• Химическая промышленность Украины за 50 лет Советской власти. К. 1967;