Міністерство автомобільного транспорту УРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністерство автомобільного транспорту УРСР
(Мінавтотранспорту Української РСР)
Загальна інформація
Країна Україна
Дата створення 25.5.1946
Попереднє відомство Наркомат автомобільного транспорту
Керівне відомство Рада Народних Комісарів УРСР
Відповідальний міністр Грушовий Костянтин Степанович, Хабло Іван Захарович, Довгаль Михайло Федорович, Братченко Іван Іович, Головченко Федір Петрович, Волков Павло Порфирович.

25 травня 1946-го року Указом Президії Верховної Ради УРСР Наркомат автомобільного транспорту був перетворений в Міністерство автомобільного транспорту УРСР. Усі підвідомчі Наркомату організації і підприємства перейшли до Міністерства автомобільного транспорту, одночасно були здійснені деякі структурні зміни.

1946-го року було створено Київське міське автотранспортне управління, а 1947-го року — Республіканський трест з використання горючих газів в автотранспорті УРСР («Укравтогаз»).

1947-го року Міністром автомобільного транспорту призначили 41-річного бойового генерал-майора Грушового Костянтина Степановича. На цій посаді він працював до 1950-го року, здійснив значну роботу з концентрації автотранспорту, відбудови зруйнованих під час війни автотранспортних підприємств, формування районних, обласних і міжобласних підрозділів автомобільного транспорту. 1950-го року його направили на навчання до Академії Генерального штабу Радянської Армії, після закінчення якої служив на високих військових посадах, у званні генерал-полковника підтримував зв'язки зі своїми колегами-автомобілістами, надавав допомогу у розвитку автотранспорту України.

1950-го року міністром автомобільного транспорту був призначений Іван Захарович Хабло, інженер-залізничник. Він пропрацював на цій посаді до 1953-го року, потім після чергової реорганізації міністерства був призначений заступником міністра, а потім до 1973-го року очолював трест «Укршиноремонт».

Указом Президії Верховної Ради від 25 травня 1953-го року Міністерство автомобільного транспорту УРСР, Управління з транспортного освоєнню малих рік при Раді Міністрів УРСР і Головне дорожнє управління при Раді Міністрів УРСР були об'єднані в одне міністерство — Міністерство дорожнього і транспортного господарства УРСР. До складу цього міністерства було включені міжобласні і обласні автотрести, Київське міське автоуправління, республіканські трести «Укравторемонт», «Укравтогаз», «Укршляхбуд», «Мехземробіт», Дністровське та Стир-Горинське управління річкового транспорту, Київські суднобудівні і судноремонтні заводи, Український державний інститут дорожнього і транспортного господарства «Укрдіпрошляхтранс» та Український дорожньо-транспортний науково-дослідний інститут «УкрдортрансНДІ», який було створено на базі інститутів Центрального науково-дослідного автомобільного транспорту і Українського дорожньо-транспортного науково-дослідного.

У складі центрального апарату міністерства були створені головні управління автоперевезень, експлуатації і ремонту доріг, річкового транспорту та інші підрозділи.

Міністром був призначений Михайло Федорович Довгаль, за фахом і досвідом роботи дорожник, в довоєнні роки — начальник Вінницького облдорупру, випускник Військово-транспортної академії 1937-го року, військовий інженер шляхів сполучення, учасник німецько-радянської війни, начальник дорожньо-транспортної служби Сталінградського фронту.

Цей період визначений як час подальшого розвитку автомобільного транспорту, його виробничо-технічної бази, будівництва виробничих приміщень, під'їзних шляхів, придорожніх павільйонів, вокзалів, автостанцій.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 жовтня 1953-го року республіканське Міністерство дорожнього і транспортного господарства було реорганізовано в союзно-республіканське Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР. Річковий транспорт був відокремлений як самостійна галузь народного господарства.

1954-го року Міністерству автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР був переданий автомобільний транспорт Українського відділення Союззаготтрансу Міністерства заготовок СРСР у складі 294-ох автогосподарств з майже 13-ма тисячами автомобілів.

1961-го року Міністром автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР було призначено Івана Іовича Братченка, досвідченого фахівця, офіцера-учасника німецько-радянської війни, керівника госпрозрахункового автоуправління комбінату «Артемвугілля». На цій посаді ;Братченко плідно пропрацював до 1970-го року. Його праця позначилася вагомим внеском в подальший розвиток автотранспорту загального користування, зміцнення його матеріально-технічної бази, розгортанням наукових досліджень і впровадженням наукових досягнень та електронно-обчислювальної техніки в організацію транспортного процесу.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 листопада 1968-го року Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР було реорганізовано в республіканські міністерства — Міністерство автомобільного транспорту УРСР та Міністерство будівництва і експлуатації автомобільних доріг УРСР.

До системи Мінавтотрансу увійшли 25 обласних виробничих управлінь автомобільного транспорту, Київські міські управління вантажного і пасажирського автотранспорту, Українське управління магістральних сполучень і транспортно-експедиційного обслуговування, Головне управління промислових підприємств, управління навчальних закладів, Державний автодорожній науково-дослідний інститут, ЦБТІ Києва.

У квітні 1970-го року Міністерство автомобільного транспорту УРСР очолив Федір Петрович Головченко, інженер-технолог машинобудування, досвідчений керівник, організатор виробництва. Він пропрацював на цій посаді понад 14-ть років. З 1984-го року по 1988 рік міністром автомобільного транспорту УРСР працював Волков Павло Порфирович.

Зусилля Міністерства в той час спрямовувались на підвищення якості транспортних послуг і зміцнення правової основи у взаємовідносинах між учасниками транспортного процесу, здійснювався експеримент з упорядкування структури обласних, міських автоуправлінь за виробничою ознакою. Посилилась увага до розвитку науки і впровадження нової техніки. Було створено Спеціальне виробниче об'єднання з розробки нестандартизованого обладнання, впровадження механізації та автоматизації, монтажу, пуску та налагодження об'єктів нової техніки «Укроргавтотранс». На базі підрозділів «ДержавтодорНДІ» формується Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут «Державтотранс-НДІпроект». Було створено трест «Авторембуд», а на базі Головного управління промислових підприємств — об'єднання «Укравторемонт» (1973 р.).

1975-го року колегія Міністерства вирішила створити Головний інформаційно-обчислювальний центр. Того ж року головне управління «Укрголоавтотехобслуговування» було реорганізовано в самостійне Республіканське промислове об'єднання «Укравтотехобслуговування». Вантажні і пасажирські виробничі управління в кожній області знову були об'єднані в обласні управління автомобільного транспорту.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]