Міністерство безпеки Російської Федерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністерство безпеки Російської Федерації (МБ РФ)
рос. Министерство безопасности Российской Федерации (МБ РФ)
 
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція: Росія Росія
Дата заснування: 24 січня 1992
Дата ліквідації: 21 грудня 1993
Відомство-попередник: МБВД РФ
Відомство-наступник: Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації
Структура:
Керівник: Viktor Barannikov
Керівна організація:  Президент Російської Федерації
Кількість співробітників: 347 900 (1993)
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Москва

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міністерство безпеки Російської Федерації (МБ РФ)

Міністерство безпеки Російської Федерації (рос. Министерство безопасности Российской Федерации) — колишній центральний орган виконавчої влади Росії, у віданні якого в період з січня 1992 по грудень 1993 перебували питання забезпечення державної безпеки.

Засновано МБР було шляхом поділення Міністерства безпеки і внутрішніх справ Російської Федерації (МБВД РФ) на окремі міністерства внутрішніх справ та безпеки. Міністерство безпеки засновано наказом № 42 від 24 січня 1992 року про заснування МБ РФ[1].

Спочатку до складу МБР входили контррозвідувальні, оперативні, технічні та аналітичні підрозділи колишнього Комітету державної безпеки СРСР.

21 грудня 1993 Міністерство безпеки РФ було ліквідоване указом Президента РФ № 2233, замість нього створена Федеральна служба контррозвідки РФ (ФСК Росії). В. о. міністра безпеки Микола Голушко і його заступник Сергій Степашин відразу ж були призначені на аналогічні посади в новій службі, решта ж співробітники МБР зараховувалися в штати ФСК після проходження атестації. Прикордонні війська були виділені в самостійний орган виконавчої влади: 30 грудня 1993 була створена Федеральна прикордонна служба РФ - головне командування Прикордонних військ РФ (ФПС - главкомат), яку очолив А. І. Ніколаєв.

Керівники

[ред. | ред. код]

Міністр безпеки Російської Федерації:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Прохоров Д.П. Разведка от Сталина до Путина. — СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. — С. 124 – 416с. — 3000 прим. — ISBN 5-7654-3753-2.(рос.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Прохоров Д.П. Разведка от Сталина до Путина. — СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. — 416 с. — 3000 прим. — ISBN 5-7654-3753-2.(рос.)