Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації (ФСК РФ)
рос. Федеральная служба контрразведки Российской Федерации (ФСК РФ)
Emblem of the Department of Counterintelligence Operations.svg
 
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція: Росія Росія
Дата заснування: 21 грудня 1993
Дата ліквідації: 12 квітня 1995
Відомство-попередник: МБ РФ
Відомство-наступник: Федеральна служба безпеки Російської Федерації
Структура:
Директор: Степашин Сергій Вадимович
Керівна організація: Standard of the President of the Russian Federation.svg Президент Російської Федерації
Кількість співробітників: 75 000
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Москва, Луб'янська площа
55°45′40″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.761222° пн. ш. 37.626222° сх. д. / 55.761222; 37.626222Координати: 55°45′40″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.761222° пн. ш. 37.626222° сх. д. / 55.761222; 37.626222

Commons-logo.svgВікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації (ФСК РФ)

Федеральна служба контррозвідки Російської Федерації (ФСК РФ) — федеральний орган виконавчої влади Російської Федерації, що здійснював керівництво контррозвідувальною діяльністю в 19931995 роках.

Відповідно до Положення про Федеральну службу контррозвідки Російської Федерації[1], завданнями органів контррозвідки були: виявлення, попередження і припинення розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб і організацій проти Російської Федерації; добування розвідувальної інформації про загрози безпеки Російської Федерації; забезпечення Президента Російської Федерації інформацією про загрози безпеки Російської Федерації; боротьба з тероризмом, незаконним обігом зброї та наркотичних засобів, незаконними збройними формуваннями, а також незаконно створеними або забороненими громадськими об'єднаннями, які посягають на конституційний лад Російської Федерації; забезпечення в межах своєї компетенції збереження державних секретів Російської Федерації; контррозвідувальне забезпечення оперативного прикриття державного кордону Російської Федерації[2].

Історія[ред. | ред. код]

21 грудня 1993 року російський президент Єльцин Б. Н. підписав указ № 2233 «Про скасування Міністерства безпеки РФ і про створення Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації»[3]. До складу ФСК увійшли практично всі підрозділи скасованого міністерства безпеки, за винятком прикордонних військ, виділених в самостійну Федеральну прикордонну службу Російської Федерації.

5 січня 1994 року було затверджено положення[4] про службу і структуру центрального аппарату ФСК: директор, 5 заступників директора (включаючи одного першого), колегія з 11 осіб, 18 управлінь, секретаріат і Центр громадських зв'язків. У липні 1994 року в складі центрального апарату з'явилося управління шифрувального і спеціального зв'язку. У січні 1995 року кількість посад заступника директора було збільшено до шести.

3 квітня 1995 року було підписано закон № 40-ФЗ «Про федеральну службу безпеки»[5], який набув чинності 12 квітня 1995 року. Відповідно до нього, указом президента Російської Федерації від 23 червня 1995 року № 633[6], з 12 квітня 1995 року, ФСК була перейменована в Федеральну службу безпеки Російської Федерації, при цьому не проводилося організаційно-штатних заходів, співробітники служби (включаючи директора і його заступників) залишалися на своїх посадах без перепризначень і переатестації.

Керівництво ФСК[ред. | ред. код]

Структура центрального апарату[ред. | ред. код]

  • Управління контррозвідувальних операцій;
  • Управління з контррозвідувального забезпечення стратегічних об'єктів;
  • Управління військової контррозвідки;
  • Управління економічної контррозвідки;
  • Управління по боротьбі з тероризмом;
  • Інформаційно-аналітичне управління;
  • Оперативно-пошукове управління;
  • Організаційно-інспекторської управління;
  • Управління оперативно-технічних заходів;
  • Управління науково-технічного забезпечення;
  • Управління кадрів;
  • Управління власної безпеки;
  • Секретаріат;
  • Договірно-правове управління;
  • Управління реєстрації та архівних фондів;
  • Управління шифрувальної і спеціального зв'язку (з липня 1994 р);
  • Центр громадських зв'язків;
  • Управління матеріально-технічного забезпечення;
  • Фінансово-економічне управління;
  • Військово-медичне управління;
  • Військово-будівельне управління.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Прохоров Д.П. Разведка от Сталина до Путина. — СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. — 416 с. — 3000 прим. — ISBN 5-7654-3753-2.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]