Міні-диск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
MiniDisc-Logo.svg
TDK MiniDisc and AA-battery 200703.jpg


Міні-ди́ск (англ. MiniDisc) — магніто-оптичний носій інформації. Був уперше представлений компанією «Sony» 12 січня 1992 року й позиціювався як заміна компакт-касетам, які на той час вже вичерпали себе. Його можна використати для зберігання будь-якого виду цифрових даних. Найбільш широко міні-диски використовуються для зберігання аудіо інформації.

Технологія міні-диск досі використовується деякими виробниками авдіо систем (в основному це «Sony», «Sharp» й «Aiwa»), однак, широкого поширення не отримала.

1 лютого 2013 Компанія Sony офіційно повідомила, що більш не буде підтримувати формат Міні-диск. Останні пристрої які підтримують цей формат були відвантажені компанією у березні 2013[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]