Мірошниченко Олексій Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Валентинович Мірошниченко
Президент Конфедерації роботодавців України
Народився 15 грудня 1958(1958-12-15) (65 років)
Красний Кут, Антрацитівський район, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність бізнесмен, громадський діяч
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Олексій Валентинович Мірошниченко (нар. 15 грудня 1958, смт Красний Кут, Антрацитівський район, Луганська область) — Президент Конфедерації роботодавців України. Член колегій Міністерства соціальної політики України та Державної служби України з питань праці.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1981 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, за спеціальністю прикладна геодезія, у 1998 році — Київську Вищу Банківську школу Міжнародного центру ринкових відносин і підприємництва. Після закінчення інституту, з 1981 по 1984 рік працював виконробом будівельно-монтажного управління тресту «Київпідземшляхбуд-2».

У 19841993 роках служив у лавах МВС України.

У 19931999 роках обіймав посади виконавчого директора, віце-президента Українського союзу промисловців і підприємців.

19992000 роки — керівник групи помічників і експертів служби Першого віце-прем'єр-міністра України

20002001 роки — віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців.

З травня 2001-го по листопад 2002 року — керівник Служби Прем'єр-міністра України.

20022003 роки — обіймав посаду голови Федерації роботодавців України.

З січня 2004 по 2006 рік — Голова підприємства «Мелена».

З липня 2006 по грудень 2021 року - виконавчий Віцепрезидент Конфедерації роботодавців України[1].

У грудні 2021 року обраний Президентом Конфедерації роботодавців України.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • З серпня 2007 по червень 2008 року — Співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради (від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців), а з серпня 2009 року — по січень 2016 року заступник Співголови
  • З січня 2016 року по грудень 2016 р. — Співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради (від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців)
  • З квітня 2008 по березень 2009 року — Голова Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
  • З липня 2009 по грудень 2010 року — Голова Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, а з грудня 2010 року по лютий 2017 року — Перший заступник Голови Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні.
  • З листопада 2011 року по вересень 2016 року — заступник Голови Ради Федерації роботодавців України.
  • У червні 2014 року обраний Президентом Інституту професійних кваліфікацій.
  • З червня 2016 року по червень 2017 р. — Голова правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (від сторони роботодавців).
  • Є членом колегій Міністерства соціальної політики України та Державної служби України з питань праці.
  • Член Ради з питань розвитку професійної (професійно-технічної) освіти при Президентові України.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Заслужений економіст України.
  • У 2004 році захистив кандидатську дисертацію на тему: "Методологічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в Україні".
  • Відзначений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України.
  • У 2004 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Методологічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в Україні».
  • У жовтні 2012 року за «особливі заслуги перед Україною» нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, має доньку.

Інтереси[ред. | ред. код]

Захоплюється подорожами, більярдом, гольфом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алексей Мирошниченко: «Вы готовы работать за 5 гривен в час?». УНІАН. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 22 вересня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]