Надєждін Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Надєждін.
Надєждін Михайло Володимирович
Народився18 травня 1935(1935-05-18)
Костянтинівка, Сумський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер5 грудня 2023(2023-12-05) (88 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьхудожник
ВчителіКуко Олександр Семенович
ЧленствоНаціональна спілка художників України
ДітиНадєждін Андрій Михайлович і Журавель Оксана Михайлівна
Нагороди
Народний художник України заслужений діяч мистецтв України

Михайло Володимирович Надєждін (18 травня 1935, село Костянтинівка Хотінський район, нині — Сумський район, Сумська область — 5 грудня 2023) — український художник, живописець, Заслужений діяч мистецтв України (1994), Народний художник України (1997). Лауреат премії А. О. Осмьоркіна. Депутат Кіровоградської обласної ради від партії «Батьківщина» блок Ю. Тимошенко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Михайло Володимирович Надєждін народився 18 травня 1935 року в селі Костянтинівка Хотінського району (нині — Сумського району), Сумської області в багатодітній селянській родині Володимира Івановича та Олександри Марківни Надєждіних. Михайло був шостою з десяти дітей в родині. Батьки працювали в колгоспі імені Чапаєва. Дід Михайла (по материнській лінії), Марко Іванович Надєждін був іконописцем. У 1939 році Надєждіни переїхали до містечка Білопілля, де пройшли дитинство та юність Михайла Володимировича. Навчався у Климівській школі, потім Білопільській 8-річній школі № 4. Згодом отримав середню освіту у Білопільській середній школі № 1, після закінчення якої у 1954 році призваний до лав Радянської армії[1].

У 1957 році, після демобілізації з армії, вступив до Дніпропетровського державного художнього училища, де навчався у художників-педагогів: Григорія Чернявського, Миколи Родзіна, Олександра Куко. Там же, у Дніпропетровську, 1962 року одружився зі студенткою медичного інституту Вірою Іванівною М'якою.

У 1962—1963 роках Михайло Надєждін працював по розподілу у Запорізькому (Верхньохортицькому) педагогічному училищі, де викладав малюнок. 19 червня 1963 року народився син Андрій. Художник з родиною переїжджає, на батьківщину дружини — до міста Кіровоград, де у 1963—1973 роках викладає у дитячій художній школі (нині — Дитяча художня школа імені О. О. Осмьоркіна), де організовує та бере участь у численних виставках.

У 1973—1989 роках працював у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього Фонду УРСР, спочатку як художник-оформлювач (1973—1982), згодом — головним художником (1982—1989). У 1985 році ініціював створення в Кіровоградської обласної організації Спілки художників України. У 1989 році обраний її першим головою, на цій посаді залишається й донині.

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1955 — «Барнаул. Військовий табір».
  • 1961 — «Курс дніпропетровського художнього училища в парку Чкалова».
  • 1962 — «Автопортрет».
  • 1965 — «Стандартизація».
  • 1966 — «Хірургія».
  • 1967 — «Автопортрет».
  • 1968 — «Михайло Надеждін з дружиною Вірою в майстерні», «Фауст XX століття», «Двоє».
  • 1969 — «Сади Едему», «Художник і модель».
  • 1960-і — «Проєкт пам'ятника Дон-Кіхоту».
  • 1970 — «Художник і модель».
  • 1973 — «Портрет батька».
  • 1975 — «Сон», «Портрет дружини Віри».
  • 1991 — «Пошук».
  • 1992 — «Сади Едему».
  • 1994 — «Біля моря».
  • 1995 — «Рибалка на чорній річці», «Серпень».
  • 1999 — «В майстерні художника».
  • 2001 — «Курка чи яйце?», «Автопортрет».
  • 2008 — «Натюрморт з косівським глечиком».

Родина

[ред. | ред. код]
  • Мати — Надєждіна Олександра Марківна, нагороджена орденом «Мати-героїня» за народження та виховання 10 дітей (5 синів та 5 дочок)[1].
  • Дружина — Надєждіна Віра Іванівна (до шлюбу М'яка; 1936—2009).

Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Людмила Шестак (19 травня 2020). Білопільські стежки Михайла Надєждіна. bilopillia.city. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  2. ↑ Б. П. Куманський Журавель Оксана Михайлівна [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

[ред. | ред. код]
  • Микола Друченко Я і Ми в метаморфозах фантазій. 1+1. Михайло Надєждін, Андрій Надєждін. Живопис, Графіка. Каталог виставки. — Київ, 1994. — 40 с.
  • Надєждін Андрій Мистецькі простори Михайла Надєждіна / А. Надєждін // Образотворче мистецтво. — 2010. — № 2/3. — С. 130—131.
  • Олександр Федорук Творчість родини Надєждіних. Родина Надєждіних. Живопис. Графіка. Альбом-каталог. — Київ, 2005. — 80 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надєждін_Михайло_Володимирович&oldid=42898511