Білопілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білопілля
Герб Білопілля Прапор Білопілля
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Сумський район
Громада Білопільська міська громада
Рада Білопільська міська рада
Засноване XI століття
Перша згадка 1672
Статус міста від 1672 року
Населення 15 981 (01.01.2020)[2]
 - повне 15 981 (01.01.2020)[2]
Площа 23,08 км²
Поштові індекси 41800—810
Телефонний код +380-5443
Координати 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. / 51.14611; 34.30528Координати: 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. / 51.14611; 34.30528
Висота над рівнем моря 159 м
Водойма р. Вир, Крига
Назва мешканців білополя́нин
білополя́нка
білополя́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Білопілля
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 49 км
 - автошляхами 44,2 км
До Києва
 - залізницею 301 км
 - автошляхами 314 км
Міська влада
Адреса 41800, Сумська область, Сумський р-н, м. Білопілля, вул. Соборна, 68,

CMNS: Білопілля у Вікісховищі

Мапа
Білопілля. Карта розташування: Україна
Білопілля
Білопілля
Білопілля. Карта розташування: Сумська область
Білопілля
Білопілля
Мапа

Білопі́лля — місто районного значення в Сумському районі Сумської області України. Центр Білопільської міської громади. Розташоване на річках Вир і Крига, за 44 км від обласного центру (Автошлях Р44). Населення становить 16 тис. осіб (2020 р.).

Географія[ред. | ред. код]

Місто Білопілля розташоване на річці Вир, у місці впадання в неї річки Крига. Нижче за течією примикає до міста Ворожба.

Приблизно за 2-х км розташовані села Гиріне, Коваленки, Омельченки, Воронівка, Янченки і Цимбалівка.

Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1904 і Т 1906. Залізнична станція на лінії Ворожба — Суми.

Історія[ред. | ред. код]

План Білопілля 1787 р.

Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II—VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпосту в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости московської військової сторожі. Один із них установили на Вирському городищі. Існував він до 1571 року. У 1672 році на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Другу назву — Білопілля — надали переселенці з однойменного містечка[3].

Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось із містечка з 9 вежами та острогу з 13 баштами. У 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. У 1681 році до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). 1683 року Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагість. У 1696—1697 роках у Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенці одержали підтвердження свого козацького стану.

Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.

Після скасування полкового устрою в 1765 році  Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром (1780-1797), пізніше — заштатним містом Слобідсько-Української1835 Харківської) губернії, районним центром (із 1923).

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2000 жителів міста[4].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.

3 вересня 1943 року звільнене радянськими військами Центрального фронту під час Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції 13 липня - 29 серпня 1944 року: 60-ї армії - 141-ї сд (полковник Рассадніков, Семен Сергійович) 30-го ск (генерал-майор Лазько, Григорій Семенович)[5].

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Білопільска телевежа — суцільнометалева просторова ґратована телевізійна вежа у Білопіллі. Спорудження телевежі було завершене в 1966 році.

У 1970 році тут діяли машинобудівний завод, сироварний завод, консервний завод, меблева фабрика [6]

У 1978 році тут діяли машинобудівний завод, ремонтно-механічний завод, сироварний завод, хлібний завод, цегельний завод, меблева фабрика, харчокомбінат, десять загальноосвітніх шкіл, музична школа, спортивна школа, залізничне професійно-технічне училище, чотири лікувальні заклади, Будинок культури, три клуби, кінотеатр, шість бібліотек і музей ім. А.С. Макаренка. [7]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

У травні 1995 року Кабінет міністрів України ухвалив рішення про приватизацію райсільгосптехніки та райсільгоспхімії [8], які перебували тут , у липні 1995 року було ухвалено рішення про приватизацію ПМК № 3 [9].

Російське вторгнення[ред. | ред. код]

Під час Російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року близько о 5:30 годині ранку було чутно вибухи на околицях міста[10]. Пізніше, на чергування патрулювання міста заступили групи місцевої Муніципальної варти. За словами міського голови Білопілля Юрія Зарка, ситуація в місті під контролем[10].

9 березня 2022 року — перший обстріл міста. Внаслідок ворожого авіаудару на території Білопільської радіотелепередавальної станції сталося пошкодження телевишки та загорівся металевий вагончик, який знаходився під телевишкою та експлуатувався як складське приміщення[11].

3 квітня 2022 року — відновлено залізничний рух за муршрутом "Тростянець-Смородине — Білопілля" та у зворотному напрямку[12].

30 листопада 2022 року — обстріл КНП "Білопільська міськ лікарня" та території міста. Місто ворог обстріляв із САУ (20 «прильотів»). 15-річний хлопчик був у той час на вулиці. На жаль, дитина загинула на місці. Руйнування лікарні були масштабні. Пошкоджені стоматологічний та хірургічний кабінети. Вибиті майже всі вікна на всіх чотирьох поверхах. Зруйнований операційний блок. За короткий час лікарня змогла відновити свою роботу[13].

23 березня 2023 року — наймасштабніший обсріл Білопілля. Місто обстрілювали КАБ, РСЗО, артилерія. Двоє загиблих, дев'ять поранених. Вщент зруйновано декілька будівель[14].

11 червня 2023 року — після опівночі відбулася атака групи із 4 ворожих БпЛА типу «Shahed» по об’єктам у місті Білопілля. Відбулися влучання по адмінбудівлі, приміщенню навчального закладу та виробничих приміщеннях. Також був обстріл громади з РСЗВ – 7 вибухів[15].

18 червня 2023 року — внаслідок обстрілу міста загинув батько з дитиною[16].

17 липня 2023 року — внаслідок обстрілу міста, в тому числі і приміщення ДСНС загинув один рятувальник[17].

Місто продовжують періодично обстрілювати з різних видів зброї[18].

08 квітня 2024 року — ворог наніс авіаційний удар КАБами по центру м. Білопілля. Попередньо, є поранені, повідомляє Сумська ОВА. Наслідки уточнюються[19]. О 15:30 ворог завдав три удари авіаційними бомбами по центральній частині м. Білопілля Сумського району. Унаслідок атаки ворога загинула жінка, іще 2 осіб отримали поранення. Пошкоджено об’єкти цивільної інфраструктури та транспортні засоби. За процесуального керівництва Сумської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисними вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України)[20].

17 квітня 2024 року російські війська з РСЗВ  здійснили обстріл Білопілля. Внаслідок обстрілу пошкоджено багатоквартирні та приватні житлові будинки, автомобілі. Також пошкоджено газопровід, та лінію електропередач. Без електропостачання залишилось 746 абонентів, повідомляє Сумська ОВА. Попередньо, зазнав осколкових поранень один чоловік. Одну людину з пошкодженого житла переміщено у пункт незламності[21].

Економіка[ред. | ред. код]

Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. У Білопіллі діяли підприємства: ВАТ «Білопільський машинобудівний завод», який випускав технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство «Білопільська меблева фабрика» випускало кухонні меблі; ЗАТ «Білопільський сирзавод», ВАТ «Білопільський завод продтоварів», ВАТ «Білопільський хлібозавод». Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997—2003 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.

Культура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник Тарасу Шевченку — відкритий у 2010 р. в парку імені Шевченка.
  • Пам'ятник Макаренку — один із перших в Україні. Розташований на в'їзді в місто.
  • Меморіал «Алея Слави героям АТО» — відкрито у 2016 році.
  • Пам'ятник жертвам голодоморів та політичних репресій — відкрито у 2010 році.[22]

Культурні заходи[ред. | ред. код]

  • День міста Білопілля — відзначається 21 вересня. У програмі: покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам та вшануванням пам'яті визволителів міста, виступи артистів та місцевих колективів художньої самодіяльності, святкова торгівля, спортивні змагання та нічна дискотека.
  • «Вирський град» — фестиваль історичної реконструкції, що уже 4 роки збирає представників клубів історичної реконструкції з усієї України. Турнір проходить у Старому парку на місці колишньої давньоруської фортеці Вир.
  • День профспілок залізничників та День міста Ворожба — відзначається в першу неділю серпня у Ворожбі. До урочистостей оргкомітет розробляє спеціальну програму, що передбачає спортивні змагання, виступи самодіяльних колективів, запальні танці просто неба.
  • «До Олеся — на гостину!» — щороку на початку грудня збираються в одне коло земляки, письменники, співаки, любителі поезії, усі, хто цінує творчість і особистість Олександра Івановича Кандиби, Олександра Олеся. У програмі: Олесеві читання, дні краєзнавства, години краєзнавства, літературні вечори, присвячені творчості Олеся, екскурсія до музею.
  • Макаренківсько-шевченківські дні — низка заходів, які проходять в першу половину березня вже протягом 30 років. У ці дні вшановують учасників та переможців обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», Всеукраїнських учнівських олімпіад, спортивних змагань; проведення виставок педагогічних напрацювань учителів, декоративно—ужиткового мистецтва, проведення районного конкурсу творчих робіт «Макаренко в моїй педагогічній долі», створення виставки світлин «Білопільщина — батьківщина А. С. Макаренка».[22]
  • «Масляна» [23]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

1897 1959 1979 1989 2001 2020
15 215 17 256 19 806 19 746 18 384 15 981

Національний склад[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[24]:

Національність Відсоток
українці 92,60 %
росіяни 5,81 %
інші/не вказали 1,59 %

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[25][26]:

Мова Відсоток
українська 93,27 %
російська 5,58 %
інші/не вказали 1,15 %

Видатні люди[ред. | ред. код]

Уродженцем Білопілля був М. О. Антонович (1835—1918) — філософ, просвітитель, критик і геолог. У Білопіллі, у сім'ї залізничника народився педагог і письменник А. С. Макаренко (1888—1939). Це батьківщина народного артиста СРСР Д. С. Антоновича (Будько; 1889—1975), тут же народилися поети Олександр Олесь (О. І. Кандиба, 1878—1944, діє його літературно-меморіальний музей) та Андрій Панів (18991937). У юності в Білопіллі разом із батьками жив художник К. С. Малевич. У Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М. М. Гальковський.

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятник жертвам голодомору
Автостанція «Білопілля»
Залізнична станція
Білопілля
Братська могила радянських воїнів, партизанів та пам'ятник воїнам-землякам Пам'ятник Тарасові Шевченку Пам'ятник воїнам-афганцям
Братська могила радянських воїнів, партизанів та пам'ятник воїнам-землякам
Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятник воїнам-афганцям
Стела на в'їзді до міста
Міська рада
Новорічна площа

В Інтернеті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Памятная книжка Харьковской губернии на 1862 год — С. 25.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  4. Білопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. (1985). Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941-1945» (Російською) . Москва: Воениздат. с. 598.
  6. Прохоров, А. М. (1970). Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 3. М., «Советская энциклопедия» (Російська) . Москва. с. 125.
  7. Скрипник, Микола (1978). Українська радянська енциклопедія (Українською) . Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії. с. 408.
  8. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  9. Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  10. а б Військове вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень перший. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). 3 березня 2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  11. 9 березня о 21:37 відділення 6-ї державної пожежно-рятувальної частини залучалося на гасіння пожежі по вул. Сумській у м. Білопілля. За попередніми... | By ДСНС УкраїниFacebook (укр.), процитовано 28 лютого 2024
  12. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  13. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  14. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  15. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  16. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  17. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  18. Instagram. www.instagram.com. Процитовано 28 лютого 2024.
  19. По центру Білопілля вдарили КАБами. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 8 квітня 2024.
  20. Стали відомі наслідки авіаударів по містам Суми та Білопілля: є загибла та поранені. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 8 квітня 2024.
  21. Вночі Білопілля обстріляли із РСЗВ: є поранений та пошкодження. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 17 квітня 2024.
  22. а б Гайда до Білопілля! Від давньоруської фортеці — до сучасного містечка. Білопілля.City (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 22 січня 2020.
  23. Масляна в Белополье / Масляна в Білопіллі (uk-UA) , процитовано 28 лютого 2024
  24. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  25. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  26. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  27. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 204 с. ISBN 966-8201-26-4
  28. Білопільщина стає відкритою світові: новий сайт Білопілля.City розповість про важливе і цікаве. Білопілля.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]