Назір Акбарабаді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Назір Акбарабаді
Nazir image.gif
Народився 1740(1740)
Делі
Помер 1830(1830)
Аґра
Ім'я при народженні Валі Мухаммад
Діяльність поет
Конфесія іслам
Батько Мухаммад Фарук
Автограф Nazeer.gif

Назір Акбарабаді (*1740 —1830) — індійський поет, що складав вірші на урду, часів занепаду імперії Великих Моголів.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із впливової могольської родини. При народженні отримав ім'я Валі Мухаммад. Дитячі роки проходили в часи численних походів перських та афганських загарбників до Індії. В цей здобив класичну освіту. У 1757 році до Делі підійшов афганський правитель Ахмад-шах Абдалі. У паніці перед захопленням міста Валі Мухаммад разом з родиною втік до Акбарабада (тодішня назва Аґри) — звідси походить прізвисько поета. В подальшому він не залишав цього міста, займаючись переважно поезією. При цьому був свідком повалення держави Маратха, захоплення делі англійцями.

Творчість[ред.ред. код]

Усього з доробку відомо про 6 тисяч віршів. особливо уславившись своїми газелями та назмами. Поезія Акбарабаді являє собою органічний сплав елементів високої класики і народної поезії, традицій мусульманської та індійської культур. У ньому присутній інтелектуалізм, витонченість, життєлюбність і приземленість народного мистецтва.

Назір зробив справжню естетичну революцію, ввівши в літературу нового героя — народ. В його поезії відображені найважливіші прикмети епохи: голод, руїна, занепад ремесел, життя простолюдина в різноманітті його побутового та духовного прояву. Відкидаючи естетичні заборони, Назір поетизував повсякденні речі, вніс суттєві корективи і в просторово-часові координати художнього світу.

Його вірші, які малюють соціальні контрасти, потворні форми життя, дали початок соціальній сатири. Назір осміював можновладців: придворних підлабузників, феодальних князів, мусульманське духовенство. Соціальна чуйність його поезії сатири пояснюється впливом суфізму і бгакті. Творчість Назіра поєднало досягнення різних літературних традицій Індії, збагатилося новою якістю, не властивим жодної з цих традицій, а саме — реалістичністю.

Джерела[ред.ред. код]

  • Amaresh Datta (2006). The Encyclopaedia Of Indian Literature (Volume Two) (Devraj To Jyoti), Volume 2. Sahitya Akademi. p. 1619. ISBN 81-260-1194-7.