Урду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Урду
اردو
Напис Zaban-e Urdu-e Mualla (Наука мови урду) в каліграфічному стилі насталік.
Напис Zaban-e Urdu-e Mualla (Наука мови урду) в каліграфічному стилі насталік.
Поширена в: Пакистан та Індія
Регіон: Південна Азія
Носії: 60,6 млн (1993–1997)[1]
Загалом: 490 млн (гінді—урду)[2]
Писемність: урду (на основі арабського письма у шрифті насталік)
Класифікація: Індоєвропейські мови
 Індоіранські мови
  Індоарійські мови
   Мови гінді
    Західна гінді
     Харіболі
      Гіндустані
Офіційний статус
Державна: Пакистан Пакистан
Офіційна: Пакистан Пакистан
Індія Індія
Регулює: National Language Authority (Пакистан)
Національна рада з популяризації урду (Індія)
Коди мови
ISO 639-1 ur
ISO 639-2 urd
ISO 639-3 urd
Ця стаття містить символи МФА. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Урду́ (اردو, urdū) — мова індоєвропейської групи індоарійської підгрупи, якою розмовляють понад 50 млн осіб в Пакистані й Індії та ще понад мільйон осіб за межами Азії. З точки зору граматичної структури та базового словникового складу урду та гінді є ідентичними мовами (в значенні розмовної мови їх обох часто називають гіндустані), натомість між ними існують значні лексичні відмінності (урду черпає запозичення з перської та арабської, тоді як гінді — із санскриту), а також різниця у системі письма (урду використовує арабське письмо, тоді як гінді — індійську абетку деванаґарі). Ці відмінності спричиняють те, що на рівні, наприклад, науковому ці мови стають взаємно незрозумілими.

Історія[ред.ред. код]

Початки мови датовано 12—13 століттями. Мова розвивалася серед десі (ісламських неофітів) та серед вояків, захоплених у полон мусульманами під проводом Махмуда з Газні. Слово «урду» є скороченням перського поняття забан-е-орду, тобто «військова мова» від турецького слова ordu — «військо».

Urdu official-language areas.png

Лексика урду містить багато запозичень із арабської, перської, турецької та пушту мов. З кінця 16 ст. для урду почали використовувати арабське письмо з додатковими діакритичними знаками для звуків, невластивих арабській мові. Сприяли перетворення урду на літературну мову поети Хашимі, Нусраті, Мулла Ваджахі, Валі Ауранґабаді. Визначними урдумовними поетами XIX ст. були Назір Акбарабаді та Мірза Галіб. Їх справу продовжили Назір Ахмад, Ратаннатх Саршар, Алтаф Халі.

Заклали основи традиції історичного та соціального романів Абдул Халім Шарар (1860—1926) та Мірза Мухаммад Хаді Русва (1858—1931).

Після проголошення незалежності Пакистану 1947 року урду став офіційною мовою країни (до речі, слово Пакистан походить саме з урду, означаючи «край чистоти»). Крім того урду є однією з 27 офіційний мов Індії (в штаті Джамму й Кашмір).

Система письма[ред.ред. код]

Детальніша інформація: Гіндустанська орфографія

Письмо[ред.ред. код]

Урду пишеться справа наліво розширеним перським письмом, яке саме по собі є розширенням арабського письма. Урду асоціюється зі стилем насталік перської каліграфії, в той час як арабська, як правило, записується шрифтами Насх чи Рук'а. Насталік важко верстати, тому газети мовою урду писалися від руки майстрами каліграфії, відомими як «катиб» або «куш-навіс», до кінця 1980-х років[Джерело?]. Єдина рукописна газета мовою урду «Мусальман» щодня виходить у Ченнаї[3].

Примітки[ред.ред. код]

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Прапор Пакистану Це незавершена стаття про Пакистан.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.