Імперія Великих Моголів

شاهان مغول Shāhān-e Moġul Імперія Великих Моголів ↓ 1526 – 1857 ↓ Прапор Імперія Великих Моголів (зеленим), 1700 Столиця Агра; Фатехпур-Сікрі; Делі Мови Перська мова (також Чагатайська мова; пізніше такожУрду) Релігії Індуїзм, Сунізм і синкретизм Форма правління монархія Імператор  - 1526–1530 Babur  - 1530–1539, 1555–1556 Humayun  - 1556–1605 Akbar  - 1605–1627 Jahangir  - 1628–1658 Shah Jahan  - 1658–1707 Aurangzeb Історичний період Ранній новий період  - Перша битва при Panipat 21 квітня  - Індійське повстання 1857 20 червня Площа  - 1700 3 200 000 км2 Населення  - 1700 150 000 000 осіб      Густота 46,9 осіб/км²  Валюта Rupee Попередник Наступник Династія Тимуридів Delhi Sultanate Династія Сурі Біджапурський султанат Деканські султанати Імперія Маратха Дурранійська імперія Company rule in India|Company Raj British Raj держава Хайдарабад Сьогодні є частиною Population source: Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імперія Великих Моголів

Імперія Великих Моголів. Кордони імперії:  — при Бабурі (1530),  — при Акбарі (1605),  — при Аурангзебі (1707)

Імперія Великих Моголів (перс. شاهان مغول‎) — держава, що з середини 16 до початку 18 століття контролювала більшу частину Південної Азії. Панівною релігією правлячих класів держави був іслам, а культура і мова правителів були переважно перськими.

Історія

Династія правителів імперії (які носили титул падишахів, а в західній літературі іменуються імператорами) була заснована азійським завойовником Бабуром, що походив від Тимуридів з боку батька та від Чингісхана з боку матері; через це походження самі імператори називали свою династію «Великими Моголами» (тобто монголами перською мовою) або Тимуридами.

Основу політичної, економічної та територіальної могутності заклав падишах Акбар. Водночас ним була започатковано політика щодо союзу з індуською знаттю, яка незабаром стала служити при могольському дворі. За правління цього падишаха було підкорено Кандагар, Кабул, Сінд, Белуджистан, укладено союз з раджпутськими раджами, захоплено Годвану, Гуджарат, Мальву, Бенгалію й Оріссу.

Наступники — Джаханґір і Шах Джахан — продовжили політику розширення володінь імперії. На деякий час вдалося підкорити Балх і Бадахшан. Остаточно загарбані землі у Декані, Біджапур і Голконда стала васалами. При цьому завдяки торгівлі із європейськими компаніями до держави стало надходити американське золото й срібло. В цей час позитивний торговельний баланс із Європою був на боці Великих Моголів.

Найвищого піднесення імперія сягнула за володарювання Ауранґзеба. Останній захопив Біджапур і Голконду, тим самим імперія охопила майже весь Індостан. При цьому вдалося захопити гирло Гангу, впритул підійти до Бірми та Ассаму. Разом з тим за Ауранґзеба, внаслідок його релігійної нетерпимості, почалися численні повстання — сикхів, маратхів, джатів, рохіллів, раджпутів. За його спадкоємців держава дедалі більше слабшала.

Сильного удару по її престижу завдав перський правитель Надір-шах, який у 1739 році пограбував Делі. Слідом за цим північна Індія була пограбована афганцями. Зрештою на кінець XVIII ст. влада падишахів простягалася тільки в районі Доабу (міжріччя Джалумни й Гангу). Все інше перейшло під контроль маратхів, місцевих правителів та англійців.

Культура

Відзначається піднесення у різних напрямах культурного життя: поезії, прозі, живопису, архітектурі. Багато в чому тут сприяли перші падишахи.

В архітектурі дотепер історичними пам'ятками вважаються Тадж Махал в Агрі, Джаханґір Махал в Лахорі, Червоний форт в Делі. Наслідуючи володарів імперії, також зводили власні мавзолеї впливові візирі, інші сановники.

За часів імператорів Акбара, Джаханґіра, Шах Джахана, Аурангзеба розквітає література. Здебільшого вірші складалися перською, санскритом та браджом (літературним діалектом гінді). Серед відомих поетів є Абдул Рахім Хан-е-ханан, Бірбал, Файзі, Каві Бхушан, Біхарі Лал Чаубе. Талановитими поетами були деякі представники династії, зокрема Бабур, Дара Шукох, Бахадур Зафар.

У зв'язку з тривалими та запеклими війнами за трон, вторгненням перських та афганських загарбників культурний центр з Делі переміщується до Лакхнау. Відомими поетами цього періоду були Ходжа Мір Дард, Мір Такі Мір, Сауда, Назір Акбарабаді.

Малювання розвивається у вигляді мініатюри, що дістала назву могольської. Яскравими її представниками були Мір Сайїд Алі, Абд аль-Самад, Устад Мансур, Фарук Бег, Бішандас, Бхаванідас, Балчанд, Кальяндас, Говардхан, Басаван, Манохар, Біхітр, Чатура.

Падишахи

• Бабур (1526–1530)
• Хумаюн (1530–1540), після перерви (1556)
• Акбар (1556–1605)
• Джаханґір (1605–1627)
• Шах Джахан (1627–1658)
• Ауранґзеб (Аламгір I) (1658–1707)
• Бахадур-шах I (Шах Алам I) (1707–1712)
• Джахандар-шах (1712–1713)
• Фарук-сіяр (1713–1719)
• Рафі-уд-Дарджат (1719)
• Шах Джахан II (1719)
• Мухаммад Шах (1719–1748)
• Ахмад-шах Бахадур (1748–1754)
• Аламґір II (1754–1759)
• Шах Джахан III (1759–1760)
• Шах Алам II (1759–1806)
• Шах Джахан IV (1788)
• Акбар II (1806–1837)
• Бахадур-шах II (1837–1857)

Посилання

• Все монархи мира. Мусульманский Восток. XV–XX вв.
• Muslim Civilization in India by by S. M. Ikram, edited by Ainslie T. Embree (englisch)
• The British Museum: Mughal India, Online Exhibition (englisch, Shockwave Flash)