Імперія Великих Моголів

شاهان مغول 'Shāhān-e Moġul' Імперія Великих Моголів ↓ 1526 – 1858 ↓ Прапор Імперія Великих Моголів (зеленим), 1700 Столиця Агра; Фатехпур-Сікрі; Делі Мови Персидська мова (також Чагатайська мова; пізніше такожУрду) Релігії Індуїзм, Сунізм і синкретизм Форма правління монархія Імператор  - 1526–1530 Babur  - 1530–1539, 1555–1556 Humayun  - 1556–1605 Akbar  - 1605–1627 Jahangir  - 1628–1658 Shah Jahan  - 1658–1707 Aurangzeb Історичний період Early modern  - Перша битва при Panipat 21 квітня  - Індійське повстання 1857 20 червня Площа  - 1700 3 200 000 км2 Населення  - 1700 150 000 000 осіб      Густота 46,9 осіб/км²  Валюта Rupee Попередник Наступник Династія Тимуридів Delhi Sultanate Династія Сурі Біджапурський султанат Деканські султанати Імперія Маратха Дурранійська імперія Company rule in India|Company Raj British Raj держава Хайдарабад Сьогодні є частиною Population source:

Імперія Великих Моголів. Кордони імперії:  — при Бабурі (1530),  — при Акбарі (1605),  — при Аурангзебі (1707)

Імперія Великих Моголів (перс. شاهان مغول‎) — держава, що з середини 16 до початку 18 століття контролювала більшу частину Південної Азії. Домінуючою релігією правлячих класів держави був іслам, а культура і мова правителів були переважно перськими.

Історія

Династія правителів імперії (які носили титул падишахів, а в західній літературі іменуються імператорами) була заснована азійським завойовником Бабуром, що походив від Тимуридів з боку батька та від Чингісхана з боку матері; через це походження самі імператори називали свою династію «Великими Моголами» (тобто монголами перською мовою) або Тимуридами.

Основу політичної, економічної та територіальної могутності заклав падишах Акбар. Водночас ним була започатковано поілтика щодо союзу із індуською знатю, яка незабаром стала служити при могольському дворі. За правління цього падишаха було опідкорено Кандагар, Кабул, Сінд, Белуджистан, укладено союз з раджпутськими раджами, захоплено Годвану, Гуджарат, Мальву, Бенгалію й Оріссу.

Наступнки — Джаханґір й Шах Джахан — продовжили політики розширення володінь імперії. На деякий час вдалося підкорити Балх й Бадахшан. Остаточно загарблені землі у Декані, Біджапур й Голконда стала васалами. При цьому завдяки торгівлі із європейськими компаніями до держави стало надходити американське золото й срібло. В цей час позитивний торгівельний баланс із Європою був на боці Великих Моголів.

Найвищого піднесеня імперія сягнула за володарювання Ауранґзеба. Останній захопив Біджапур й Голконду, тим самим імперія охопила майже увесь Індостан. При цьому вдалося захопити гирло Гангу, впритул підійти до Бірми та Ассаму. Разом з тим за Ауранґзеба, внаслідок його релігійної нетерпимості, почалися численні повстання — сикхів, маратхів, джатів, рохіллів, раджпутів. За його спадкоємцем держава все більше слабшала.

Значний удар по її престижу наніс перський правитель Надір-шах, який у 1739 році пограбував Делі. Слідом на цим північна Індія була пограбована афганцями. Зрештою на кінець XVIII ст. влада падишахів простягалася тільки в районі Доабу (міжріччя Джалумни й Гангу). Все інші перейшло під контроль маратхів, місцевих правителів та англійців.

Культура

Відзначається піднесення у різних напрямках культурного життя: поезії, прозі, живопису, архітектурі. В багато в чому цьому сприяли перші падишахи.

В архітектурі дотепер історичними пам'ятниками вважаються Тадж Махал в Агрі, Джаханґір Махал в Лахорі, Червоний форт в Делі. Наслідуючи володарям імперії також зводили власні мавзолеї впливові вазирі, інші сановники.

За часів імператорів Акбара, Джаханґіра, Шах Джахана, Аурангзеба відбуваєтсья суттєве піднесення літератури. Здебільшого вірші складалися перською, санскритом та браджом (літературним діалектом гінді). Серед відомих поетів є Абдул Рахім Хан-е-ханан, Бірбал, Файзі, Каві Бхушан, Біхарі Лал Чаубе. Талановитими поетами були деяки представники династії, зокрема Бабур, Дара Шукох, Бахадур Зафар.

У зв'язку з тривалими та запеклими війнами за трон, вторгненням перських та афганських загарбників культурний центр з Делі переміщується до Лакхнау. Відомими поетами цього періоду були Ходжа Мір Дард, Мір Такі Мір, Сауда, Назір Акбарабаді.

Малювання розвивається у вигляді мініатюри, що отримала назву могольської. Яскравими її представниками були Мір Сайїд Алі, Абд аль-Самад, Устад Мансур, Фарук Бег, Бішандас, Бхаванідас, Балчанд, Кальяндас, Говардхан, Басаван, Манохар, Чатура.

Падишахи

• Бабур (1526–1530)
• Хумаюн (1530–1540), після перерви (1556)
• Акбар (1556–1605)
• Джаханґір (1605–1627)
• Шах Джахан (1627–1658)
• Ауранґзеб (Аламгір I) (1658–1707)
• Бахадур-шах I (Шах Алам I) (1707–1712)
• Джахандар-шах (1712–1713)
• Фарук-сіяр (1713–1719)
• Рафі-уд-Дарджат (1719)
• Шах Джахан II (1719)
• Мухаммад Шах (1719–1748)
• Ахмад-шах Бахадур (1748–1754)
• Аламґір II (1754–1759)
• Шах Джахан III (1759-1760)
• Шах Алам II (1759–1806)
• Шах Джахан IV (1788)
• Акбар II (1806–1837)
• Бахадур-шах II (1837–1857)

Посилання

• Все монархи мира. Мусульманский Восток. XV–XX вв.
• Muslim Civilization in India by by S. M. Ikram, edited by Ainslie T. Embree (englisch)
• The British Museum: Mughal India, Online Exhibition (englisch, Shockwave Flash)