Намгай Зам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Намгай Зам
Народилася 1985
Країна Flag of Bhutan.svg Бутан
Діяльність письменниця
Alma mater Lady Shri Ram College for Womend

Намгай Зам (нар. 1985) — бутанська журналістка та активістка. Здобувши собі ім'я як продюсерки та ведучої на громадській телерадіомовній службі Бутану, зараз вона працює виконавчим директором Асоціації журналістів Бутану. Позов проти Зам у 2016 році вважався першим випробуванням свободи преси в країні після її переходу на демократичний шлях розвитку.

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Намгай Зам народилася в 1985 році в родині бутанців у Бутані, де й провела своє дитинство.[1][2][3]

Вона навчалася в коледжі леді Шрі Рам в Індії, жіночому коледжі Делійського університету, який закінчила за освітнім ступенем бакалавра з англійської літератури.[4][5]

Журналістська кар'єра[ред. | ред. код]

Зам почала свою діяльність журналістки на першій національній молодіжній радіостанції Бутану Kuzoo FM у 2007 році.[3][4][5] Потім працювала продюсером і ведучою англомовних новин для національного мовника країни Bhutan Broadcasting Service[en].[4][6][7] Вона провела 10 місяців у 2015 та 2016 роках як стипендіат Хамфрі в Школі журналістики та масових комунікацій Волтера Кронкайта при Університеті штату Аризона .[4][8]

У 2017 році The Diplomat назвала її «найвідомішою особою на телебаченні в Бутані».[6] Намгай Зам також писала статті для англомовних видань, включаючи Guardian, Australian Broadcasting Corporation та Hindustan Times .[8]

Окрім роботи в радіоефірі та написання статей, Зам стала відома своєю активною діяльністю в соціальних мережах.[9] У 2016 році її звинуватив у наклепі впливовий бізнесмен Сонам Пхунцо, тесть головного судді країни Церінга Вангчука, через пост у Facebook, у якому вона поділилася петицією проти бізнесмена.[6][7][10][6]

Справу Зам, у якій їй загрожувало тюремне ув'язнення або штраф у розмірі 2,59 мільйона бутанських нгултрумів, що еквівалентно приблизно 10-річній зарплаті позивача. Активісти та міжнародні ЗМІ описали цей факт, як перше випробування свободи преси в Бутані після його переходу на демократичний шлях розвитку.[6][7][10] Хоча позов було відкликано в січні 2017 року безпосередньо перед оголошенням вердикту, незабаром після цього Зам виїхала з Бутану до Непалу, де почала працювати заступником редактора медіа-стартапу Onward Nepal у Катманду.[6][11] Однак пізніше того ж року вона повернулася до Бутану з Непалу.[12]

Потім, у жовтні 2017 року, Зам почала продюсувати та вести перше в Бутані радіошоу про психічне здоров'я Mind Over Matter Bhutan на Radio Valley .[1][4][12] У 2019 році вона запустила перший в країні подкаст Dragon Tales .[13] Зараз вона працює незалежною журналісткою в столиці Бутану Тхімпху .[14]

У 2019 році Зам обійняла посаду виконавчого директора Асоціації журналістів Бутану .[15] Після призначення вона визначила гендерну рівність у ЗМІ як одну зі своїх цілей на посаді виконавчого директора.[15] На цій посаді вона також намагалася надавати безоплатні юридичні послуги для журналістів.[16]

Активізм[ред. | ред. код]

Як громадська активістка, Намгар Зам підтримувала вирішення різних соціальних проблем суспільства, зокрема, дотримання соціальної справедливості, гендерної рівності та прав ЛГБТК, а також захисту психічного здоров'я.[2][4] Вона була залучена до Бутанської мережі розширення прав і можливостей жінок і працювала з різними неурядовими організаціями, включаючи Бутанський фонд розвитку молоді, над вирішенням цих проблем.[4][17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б McCarthy, Julie (12 лютого 2018). The Birthplace Of 'Gross National Happiness' Is Growing A Bit Cynical. NPR (англ.). Процитовано 24 листопада 2022. 
  2. а б Chan, Michelle Jana (19 березня 2019). Bhutan: Spatial Awareness. Vanity Fair (амер.). ISSN 0733-8899. Процитовано 23 листопада 2022. 
  3. а б Gajewska, Ewa (29 вересня 2017). Namgay Zam: Bhutan pozbawiony sprawiedliwości. Rzeczpospolita (пол.). Процитовано 23 листопада 2022. 
  4. а б в г д е ж Namgay Zam: Journalist, Bhutan. Salzburg Global Seminar. Процитовано 23 листопада 2022. 
  5. а б Napoli, Lisa (2012). Radio Shangri-La : what I discovered on my accidental journey to the happiest kingdom on earth. New York: Broadway Books. ISBN 978-0-307-45303-7. OCLC 744286132. 
  6. а б в г д е Arora, Vishal (10 лютого 2017). Journalist Namgay Zam Leaves Bhutan: Brain Drain in Action. The Diplomat (амер.). Процитовано 23 листопада 2022. 
  7. а б в Schultz, Kai (5 грудня 2016). Bhutan Faces an Important Test of Press Freedom. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 листопада 2022. 
  8. а б ASU welcomes international journalists for Humphrey Fellowship Program. ASU News (англ.). 14 серпня 2015. Процитовано 23 листопада 2022. 
  9. Mazumder, Jayeeta (5 червня 2014). Women rule Bhutan's lit fest. Femina (англ.). Процитовано 29 вересня 2021. 
  10. а б Topping, Alexandra (18 листопада 2016). Bhutan journalist hit by defamation suit for sharing Facebook post. The Guardian (англ.). Процитовано 23 листопада 2022. 
  11. Freedom House (31 січня 2019). Freedom in the World 2018: The Annual Survey of Political Rights and Civil Liberties (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-5381-1203-8. 
  12. а б Johnson, Emily (7 травня 2018). Bhutan, known for its Gross National Happiness Index, comes to terms with mental health crisis. The World from PRX (англ.). Процитовано 23 листопада 2022. 
  13. Dragon Tales: Namgay Zam Launches Bhutan's First Podcast on Spotify. Asia Society (англ.). 17 грудня 2019. Процитовано 29 вересня 2021. 
  14. Pundir, Pallavi (16 квітня 2021). Bhutan Vaccinated Almost Everyone In 2 Weeks. Here's How They Did it.. Vice (англ.). Процитовано 29 вересня 2021. 
  15. а б Namgay Zam: "Stories perpetuate gender stereotypes". International Federation of Journalists (англ.). 8 березня 2019. Процитовано 29 вересня 2021. 
  16. Bhutan: Journalism without Fear or Favour in Eastern Himalayas. UNESCO (англ.). 22 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2021. 
  17. Namgay Zam. Asia Literary Review (англ.). Процитовано 29 вересня 2021.