Науменко Володимир Васильович (учений)
| Науменко Володимир Васильович | |
|---|---|
| Народився |
28 липня 1919 Смоляж, Борзнянський район, Україна |
| Помер | 2008 |
| Місце проживання | Україна Київ |
| Національність | Українець |
| Діяльність | біолог |
| Alma mater | Київський ветеринарний інститут |
| Галузь | Біологія |
| Заклад | Національний університет біоресурсів і природокористування України |
| Вчене звання | Професор |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
Володимир Васильович Науменко — доктор біологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник ветеринарної служби. Вперше запропонував методику вивчення умовно-рефлекторної діяльності у свиней та встановив основні типи вищої нервової діяльності цих тварин[1].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
В. В. Науменко народився 28.07. 1919 року в селі Смоляж на Чернігівщині в родині сільського вчителя, директора школи Василя Калениковича Науменка. У школі він вчився добре, був старанним, всім цікавився, а особливо — тваринами, птахами. Після закінчення школи хлопець навчався в Ніжинському ветеринарному технікумі, потім — у Київському ветеринарному інституті, який закінчив з відзнакою.[2]
Після закінчення інституту в 1941 році його направили на роботу в Чернівецьку область. Там Володимир Васильович виконував обов′язки директора ветеринарної лабораторії, а його дружина Клавдія Давидівна завідувала бактеріологічним відділом. Тут їх застала війна. Залишатися у Чернівцях було небезпечно, тому Володимир Васильович привіз дружину з сином у хутір Лісовий, що поблизу Ніжина, де з 1933 року жили його батьки, а сам добровольцем пішов на фронт.
Після військової підготовки у стрілецькому полку та курсів удосконалення ветлікарів у Москві В. Науменко був призначений старшим ветлікарем стрілецької дивізії Північно — Західного фронту. Важкий тягар ліг на плечі молодого спеціаліста, адже роль кавалерії у роки Великої Вітчизняної війни була надзвичайно велика. Не по всіх дорогах проходила військова техніка, і на допомогу приходили коні. Через всю війну пройшов Володимир Васильович, визволяючи рідні міста і села, інші держави від фашистів. Про його мужність та героїзм говорять високі нагороди: орден Вітчизняної війни першого і другого ступенів, орден Червоної зірки, численні медалі.[3]
Володимир Науменко до 1951 року був на військовій службі, а потім — на викладацькій роботі: спочатку асистентом, потім доцентом, професором, завідувачем кафедри Київського ветеринарного інституту, пізніше Української сільськогосподарської академії, Національного аграрного університету.[4] У 1958 році Володимир Васильович захистив кандидатську дисертацію, у 1970 році став доктором біологічних наук, а в 1971 році — професором.
Ім′я В. Науменка відоме далеко за межами України, воно занесене в книгу «Українські вчені — аграрії ХХ століття». У 2001 році Володимир Васильович став Державним стипендіатом.
Протягом двох десятиліть у газеті «За сільськогосподарські кадри» публікувалися про нього статті, як про чудову людину, талановитого вченого, мудрого наставника. В. В. Науменко опублікував 107 наукових робіт, видав навчальний посібник та практикум з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів ветеринарних та зооінженерних факультетів. У 2002 році вийшла його книга спогадів «Дорогами війни», а в 2003 р.- книга «Незабутнє». У 2008 році В. В. Науменка не стало.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мазуркевич А. Й. Фізіологія тварин
- ↑ Володимир Науменко. Незабутнє. — Київ, 2003.
- ↑ Володимир Науменко. Дорогами війни. — Київ, 2002.
- ↑ https://nubip.edu.ua/node/1960