Нафтосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нафтосховище в Гонконгу

Нафтосховище (англ. oil storage; нім. Erdöltank m, Rohölspeicher m, Rohöltank m, Erdölbehälter m) – комплекс споруд для зберігання нафти і продуктів її переробки (бензину, гасу та ін.).

Класифікація[ред.ред. код]

Розрізняють нафтосховища наземні, напівпідземні, підземні, підводні; сталеві, бетонні, залізобетонні й пластмасові; циліндричні, сферичні, прямокутні й краплиноподібні.

Характеристики[ред.ред. код]

До складу Н. входять власне нафтові резервуари, напірні і безнапірні трубопроводи, насосні станції і ін. Місткість нафтосховищ переважно 100 – 1000 м3 (деяких 50 – 100 тис. м3).

Місткість н а з е м н и х Н. звичайно не перевищує 1 млн м3 і обмежується розмірами території, типами резервуарів, що застосовуються, існуючими протипожежними і санітарними вимогами.

П і д з е м н і Н. дозволяють створювати значніші запаси нафти і нафтопродуктів при невеликих площах, що займаються. У порівнянні з наземними Н. вони також безпечніші, характеризуються меншими втратами від випаровування, меншими питомими витратами на спорудження і експлуатацію. За конструкцією резервуарів підземні Н. поділяються на: шахтні та безшахтні (створюються шляхом розмиву кам’яної солі водою через свердловини). Найефективніше підземне зберігання нафти в масивних соляних пластах і соляних куполах (див. соляні сховища). У пластичних породах резервуари Н. споруджуються методом глибинних вибухів. Н. можуть входити до складу нафтопромислів, нафтобаз, насосних станцій магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів, нафтопереробних заводів і нафтохімічних комплексів, а також є самостійними підприємствами.

Приклади[ред.ред. код]

Найбільші підземні Н. споруджені:

  • у Франції – місткістю 10 млн м3 (складається з 36 підземних ємкостей);
  • у США (шт. Луїзіана) 9 млн м3 (складається з 14 ємкостей).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]