Підводне нафтосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Підводне нафтосховище (рос. подводное нефтехранилище; англ. submarine oil storage; нім. Unterwasser-Erdöltank m) – штучний резервуар для зберігання нафти або продуктів первинної переробки, що встановлений нижче водної поверхні.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Розміщення П.н. безпосередньо у місці морського видобутку нафти і газу виключає необхідність спорудження на березі резервуарних парків, а також і менш надійних підводних трубопроводів великої протяжності від свердловини до берегової транзитної нафтоперевалочної бази. Ємкість П.н. досягає сотень тис. м3 (до 250 тис. м3), як правило, 1600–160 000 м3. Глибина моря в місці установки П.н. може сягати 1000 м.

Класифікація[ред.ред. код]

За формою П.н. можуть бути циліндричними, сферичними, еліптичними; за типом конструкції – жорсткі, еластичні або змішаної конструкції.

За ступенем заглиблення у воду П.н. розділяються на донні – стаціонарні одноопорні, багатоопорні та плаваючі – зі змінною плавучістю.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]