Недійсність шлюбу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Неді́йсність шлю́бу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішення суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.[1]

Підстави недійсності шлюбу[ред. | ред. код]

До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24—26 СК. Тобто шлюб може вважатися недійсним, коли порушенні основні ознаки укладення шлюбу:

  • шлюбний вік
  • добровільність шлюбу
  • одношлюбність
  • порушено вимоги статті 26 Сімейного кодексу України, яка перелічує список осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.

Види недійсності шлюбу[ред. | ред. код]

Залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.

Абсолютно недійсні шлюби[ред. | ред. код]

Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:

  • зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
  • зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
  • зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.[2]

Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду[ред. | ред. код]

  1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
  2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду[ред. | ред. код]

А) Між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб.

За загальним правилом шлюби між усиновлювачем та усиновленою дитиною заборонені з моральних міркувань. Ця заборона традиційно набула характеру етичної норми, оскільки відносини між усиновлювачем і усиновленою дитиною прирівнюються до відносин батьків і дітей за походженням.

Б) Між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею.

У більшості цивілізованих країн шлюби між родичами, які перебувають у третьому ступені родинності, заборонені (Велика Британія, Німеччина, Франція, США, Швейцарія). Орієнтація на сучасну модель європейського законодавства обумовлює і наявність більш жорстких вимог щодо можливостей укладання шлюбу родичами.

Однак у вітчизняному законодавстві такі положення ще належним чином не апробовані, тому суд з врахуванням конкретних обставин (тривалості спільного проживання, характеру взаємин) може визнати такий шлюб дійсним.

В) 3 особою, яка приховала свою тяжку хворобу.

Г) 3 особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Л. М. Баранова та ін. ; заг. ред. В. І. Борисова, І. В. Жилінкова. (2004). Сімейне право України (Українською). Київ: Юрінком Інтер. с. 263. ISBN 966-667-145-X. 
  2. Сімейний кодекс України | від 10.01.2002 № 2947-III (Сторінка 1 з 6). zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 2017-10-02. 
  3. В. С. Гопатука (2002). Сімейне право України (Українською). Київ: Істина. с. 304. ISBN 966-7613-26-7.