Недійсність шлюбу
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (жовтень 2017) |
Неді́йсність шлю́бу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладення шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.[1]
До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24—26 СК. Тобто шлюб може вважатися недійсним, коли порушенні основні ознаки укладення шлюбу:
- шлюбний вік
- добровільність шлюбу
- одношлюбність
- порушено вимоги статті 26 Сімейного кодексу України, яка перелічує список осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.
Залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; шлюби, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду.
Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:
- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
- зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.[2]
- Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
- Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
А) Між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб.
За загальним правилом шлюби між усиновлювачем та усиновленою дитиною заборонені з моральних міркувань. Ця заборона традиційно набула характеру етичної норми, оскільки відносини між усиновлювачем і усиновленою дитиною прирівнюються до відносин батьків і дітей за походженням.
Б) Між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею.
У більшості цивілізованих країн шлюби між родичами, які перебувають у третьому ступені родинності, заборонені (Велика Британія, Німеччина, Франція, США, Швейцарія). Орієнтація на сучасну модель європейського законодавства обумовлює і наявність більш жорстких вимог щодо можливостей укладання шлюбу родичами.
Однак у вітчизняному законодавстві такі положення ще належним чином не апробовані, тому суд з врахуванням конкретних обставин (тривалості спільного проживання, характеру взаємин) може визнати такий шлюб дійсним.
В) 3 особою, яка приховала свою тяжку хворобу.
Г) 3 особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.[3]
- ↑ Л. М. Баранова та ін. ; заг. ред. В. І. Борисова, І. В. Жилінкова. (2004). Сімейне право України (Українською) . Київ: Юрінком Інтер. с. 263. ISBN 966-667-145-X..
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Сімейний кодекс України | від 10.01.2002 № 2947-III (Сторінка 1 з 6). zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ В. С. Гопатука (2002). Сімейне право України (Українською) . Київ: Істина. с. 304. ISBN 966-7613-26-7.
- Недійсність шлюбу [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |