Нелла Бєльська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нелла Бєльська
фр. Nella Bielski
Народилася 1930-ті
Синельникове, Україна
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність акторка
Alma mater МДУ
Знання мов французька[1]
IMDb ID 0081463

Нелла Бєльські (народилася в Синельниковому, Україна між 1935 і 1939 роками) — французька актриса і письменниця українського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1956 році Нелла Бєльська стала студенткою філософського факультету Московського державного університету. У 1959 році вона познайомилася з французьким журналістом і режисером Мішелем Курно, за якого на початку 1960 -х років вийшла заміж. Їй дозволили покинути Радянський Союз і в 1962 році вона оселилася у Франції. Бєльська зіграла в п'яти фільмах між 1968 і 1978 роками, зокрема у фільмі свого чоловіка Les Gauloises bleues, де він нав'язав їй головну роль. При цьому продюсер вважав, що фільм з Ніною Бєльскі в головній ролі фінансувати надто важко, і він віддав перевагу Анні Жирардо[2]. Жиль Якоб описує її як «гарну брюнетку з голосом».

У 1974 році її запросили в програму Italiques для дебатів з Анрі Труа про літературний сезон.

Перший роман Нелли «Вороніж», написаний французькою мовою, був опублікований у 1970 році, а за ним було кілька інших романів, багато з яких було перекладено англійською мовою, як-от «Deux oranges pour le fils» Александра Леві та C'tait l'an 42.

Вона брала участь у кількох п'єсах, у тому числі "Питання географії " у виконанні Королівської Шекспірівської трупи в Pit Theatre у Лондоні.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Почесті[ред. | ред. код]

Нагорода[ред. | ред. код]

Нелла Бєльські — лицар мистецтв і літератури .

Нагорода[ред. | ред. код]

Її перекладачі, Джон Бергер і Ліза Аппіньянезі, отримали премію Скотта Монкріффа в 2005 році за свій роман «Рік 42».

Примітки та джерела[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Jacob, Gilles (2009). La Vie passera comme un rêve. Robert Laffont. с. 139-141. с. 385. 
  3. Nicole Zand (30/08/1984). Les déportés, les déracinés. Le Monde (français). 

Посилання[ред. | ред. код]