Нерівність Бонсе
В теорії чисел, нерівністю Бонсе називається нерівність для простих чисел, доведена Бонсе у 1907 році[1].
Твердження[ред. | ред. код]
Якщо позначає -не просте число, то
для .
З використанням цієї нерівності, Бонсе довів, що 30 є найбільшим цілим числом із такою властивістю: якщо натуральне число , де є взаємно простим із тобто , то є простим числом.
Бонсе також довів сильнішу нерівність:
для .
Натомість слабша нерівність:
негайно випливає із доведення Евклідом нескінченності простих чисел.
Приклади[ред. | ред. код]
Прикладами для найменших чисел є
Доведення[ред. | ред. код]
За допомогою постулата Бертрана[ред. | ред. код]
Просте доведення нерівності можна дати за допомогою постулата Бертрана (проте воно не є елементарним через використання постулату). Послідовні прості числа задовольняють нерівність Якщо тепер припустити то з використанням нерівності із постулату Бертрана
оскільки для
Оскільки нерівність Бонсе виконується для то методом математичної індукції вона виконується і для всіх більших натуральних чисел.
Елементарне доведення[ред. | ред. код]
Нерівність була доведена простими підрахунками для
Позначимо — цілу частину числа. Очевидно і для також Дійсно, для другої нерівності де остання нерівність очевидно виконується для всіх
Позначимо і Нехай елементи і множини діляться на просте число Тоді що неможливо. Тобто жодне із простих чисел не ділить більше одного із чисел множини Оскільки то цих простих чисел є менше, ніж елементів множини Відповідно існує число що не ділиться на жодне із простих чисел а тому воно ділиться на якесь більше просте число і зокрема є не меншим, ніж
Враховуючи все це маємо:
а тому:
що і завершує доведення.
Посилення і подібні нерівності[ред. | ред. код]
Долезман у 2000 році довів[2] що
для .
Шандор у 1988 році показав, [3] що:
для .
Поса у 1960 році довів, [4] що для кожного , існує для якого:
для .
Панаітополь довів у 2000 році[5] що:
де — функція розподілу простих чисел.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ H. Bonse, Üer eine bekannte Eigenschaft der Zahl 30 und ihre Verallgemeinerung, Arch. Math. Phys. 12 (1907), pp. 292–295.
- ↑ M. Dalezman, From 30 to 60 is Not Twice as Hard, Mathematics Magazine 73 (2000) pp. 151–153
- ↑ J. Sandór, Uber die Folge der Primzahlen, Mathematica (Cluj), 30(53)(1988), 67–74
- ↑ L. Pósa, Über eine Eigenschaft der Primzahlen, Mat. Lapok, 11(1960), 124–129.
- ↑ L. Panaitopol, An inequality involving prime numbers, Univ. Beograd. Publ. Elektrotehn. Fak. Ser. Mat. 11 (2000), pp. 3–35.
Література[ред. | ред. код]
- Uspensky, J. V.; Heaslet, M. A. (1939). Elementary Number Theory. New York: McGraw Hill. с. 87.
- Rademacher, Hans; Toeplitz, Otto (1990). The Enjoyment of Mathematics. Dover. ISBN 978-0-486-26242-0.
- Wells, David (2011), Prime Numbers: The Most Mysterious Figures in Math, John Wiley & Sons, с. 21, ISBN 9781118045718
- Robert J. Betts, Using Бонсе's Inequality to Find Upper Bounds on Prime Gaps, Journal of Integer Sequences, 10, 2007, Versione online.
- G. van Golstein Brouwers, D. Bamberg, J. Cairns, "Totally Goldbach numbers and related conjectures". Australian Mathematical Society Gazette. Vol 31(4) (2004), p. 254. Versione online.
- József Sándor, Geometric Theorems, Diophantine Equations, and Arithmetic Functions, American Research Pres, 2002, ISBN 1-931233-51-9, pp. 238–240. versione online
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |