Нове Село (Виноградівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нове Село
Novselo1 gerb.gif
Герб
Нове Село, колишня садиба родини Уйгей.JPG
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Виноградівський район
Рада/громада Новосільська сільська рада
Код КОАТУУ 2121283001
Основні дані
Засноване 1256
Населення 2200
Площа 4093 км²
Густота населення 0,46 осіб/км²
Поштовий індекс 90350
Телефонний код +380 03143
Географічні дані
Географічні координати 48°07′05″ пн. ш. 22°53′25″ сх. д. / 48.11806° пн. ш. 22.89028° сх. д. / 48.11806; 22.89028Координати: 48°07′05″ пн. ш. 22°53′25″ сх. д. / 48.11806° пн. ш. 22.89028° сх. д. / 48.11806; 22.89028
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Місцева влада
Адреса ради 90350, с.Нове Село, вул. Центральна, 155 , тел. 35-5-35
Карта
Нове Село. Карта розташування: Україна
Нове Село
Нове Село
Нове Село. Карта розташування: Закарпатська область
Нове Село
Нове Село
Мапа

CMNS: Нове Село на Вікісховищі

Нове́ Село́ — село в Україні, в Закарпатській області, Виноградівському районі. Адміністративний центр — Новосільської сільської ради

На захід від Нового села виявлено кам’яну шліфовану сокиру.

Перші письмові згадки про Нове Село припадають на 1360 рік під назвою Huihel. Село було заселено родиною Гонт-Пазмань яке воги отримали від короля Андрія ІІІ. Від них походили колишні господарі села, члени родини Уйгей, які взяли своє ім'я звідси. До 1946 року – Уйгей, Тісоуйгей. Назва походить від прізвища землевласників – родини Уйгеї, яка бере свій початок від видатного вождя Гунт-Пазманя, що прийшов до Угорщини за часів святого Іштвана. Сучасна назва - невдалий за змістом переклад з угорської мови.

Відомий краєзнавець Елек Фийнєш повідомляв: « Землі села родючі, особливо підходять для чистої пшениці, луки можуть бути кошені два рази. Поселення має великий фільварочний ліс.»

Село відоме також і з судових спорів в 1500-х роках між Уйгеї Дьєрдєм і Бекені Мікловшом із Тисобикеня за землі, які прилягали до Тиси. Справа в тому, що річка міняла русло, порушуючи існуючі розміри їх володінь.

29 і 30 серпня 1717 року на Угочанський комітат здійснили набіг татаро-турецькі війська, вони увірвалися в Нове Село, з якого забрали 9 чоловік. Жителі села брали активну участь в революції 1848-1849-х років. У відповідь на заклик революційного уряду в червні 1848 року в склад 2-ї роти Національної гвардії, яка дислокувалася в Угочанському комітаті, село делегувало 64-х гвардійців, До речі, одним із перших організаторів цієї роти був Уйгеї Йожеф.

на сільських землях був млин Чергеш, хутори Герцега, Уйгеї, Фінта, Кадарча.

Церква Різдва пр. богородиці. 1925.

В 1751 р. йдеться про дерев’яну церкву з вежею, забезпечену всіма гарними образами.

Дерев’яну церкву датували 1763 p., але це, очевидно, дата перебудови (або перевезення), бо дерев’яну церкву, що стояла тоді в селі і була перевезена в 1928 р. в сусіднє село – Руську Долину, датують XV ст. Мабуть, тоді розібрано гарну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви.

Теперішня церква – типова мурована базиліка. У 1991 р. храм повернуто греко-католикам. Над дверима до нави напис угорською: “Збудували Біров і Ґейці 1924-1926”.

Напис нижче, від 21 жовтня 1972 p., повідомляє що малювання в церкві виконали Василь Гудан, Степан Маді і Балінт Маді. Місцевий парох Дезидерій Гарайда був ув’язнений у радянських таборах з 1950 до 1955 р.

В користуванні реформатської громади пам’ятник архітектури. Про його вік різні джерела називають різні цифри. Так в «Історії міст і сіл України. Закарпатська область» на сторінці 219 сказано, що він побудований у ХУ столітті. Ботлік Йожеф і Дупко Дьєрдь в книзі «Magyarlakta telepulesek ezredeve karpatolyan» (сторінка 174) пишуть, що церкву побудували в 1236 році, в книжці «Karpatalyai reformatustemplomok” ( ст. 90) - в 1220 році. Взагалі, встановити точну дату її будівництва ще не вдалося.

Згідно переказів, костел для католиків збудувала Уйгеї Юстинія. При набігах татарів вежа церкви була пошкоджена і тільки в 1895 році відновлена. На прицерковному майданчику знайшли скелети дорослих і дітей. З цього можна зробити висновки, що біля церкви вбивали жителів села. Після перемоги реформації власники села разом із католиками перейшли в реформатську віру, так церква стала реформатською.

В 1913 році церкву перекрили, бо напередодні згоріла покрівля. Є два дзвони. На них надписи, що на пожертвування реформатської громади села під час служіння пастора Сийп Ференца і куратора Дєврі Іштвана в 1909 році вилиті в Шопроні Шелтенгофером Фрідєшом і його синами.

Зараз на вежі дзвони вилиті Егрі Ференцом в Малих Геївцях в 1926 році з написом: «Під час великої війни 1914-1919 передані на гарматне залізо дзвони замінені вилитими на пожертвування тісоуйгеївської реформатської громади при пасторі Сийп Ференцеві і кураторі Уйгеї Йожефові в 1926 році».

Велику роль в житті церкви відіграв пастор Сийп Ференц, який в 1895 році побудував вежу і парафію. Ремонт внутрішній і зовнішній зробили в 1985 році при душпастирі Горкої Борно. До речі, парафію від громади забрали в радянський період і довго не віддавали назад, а повернули тоді, коли це вже були руїни. Вірники вирішили, що побудувати нову парафію буде вигідніше, ніж реставрувати стару. Зараз ведеться її спорудження. Обслуговує громаду пастор Габор Гомокі.

В центрі села знаходиться цікава архітектурна пам'ятка — садиба заможної та знатної родини Уйгей (орієнтовно — кінець 19 ст.). На даний час в будівля, яка використовувалась як школа та дитячий садок, пустує та стрімко занепадає.

Колишня садиба родини Уйгей