Новий замок (Баден-Баден)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новий замок

Вид на Новий замок з південного сходу (2009)

Координати: 48°45′52″ пн. ш. 8°14′30″ сх. д. / 48.76444° пн. ш. 8.24167° сх. д. / 48.76444; 8.24167
Тип замок
Статус спадщини пам'ятка культури[d]
Країна  Німеччина
Розташування Баден-Баден
Засновано 1388
Новий замок (Баден-Баден). Карта розташування: Німеччина
Новий замок (Баден-Баден)
Новий замок (Баден-Баден) (Німеччина)
Мапа

CMNS: Новий замок у Вікісховищі
Вид з ринкової площі на Новий замок

Новий замок (нім. Neues Schloss Baden-Baden) на Флорентійській горі в німецькому місті Баден-Баден був з останньої третини XV століття і до кінця XVII століття резиденцією маркграфів Бадена, а з 1535 року маркграфів Баден-Бадена[en]. З часів пізнього Середньовіччя був багато разів перебудований і розширений. На сьогодні замок знаходиться під охороною культурної спадщини і є власністю кувейтських інвесторів, які зараз перетворюють замок на розкішний готель.

Архітектура[ред. | ред. код]

Замковий комплекс складається з триповерхового головного замку, господарської споруди, кухні й архівної вежі (всі ренесансні будівлі XVI століття) і будинку для прислуги в подвір’ї замку (1709), до якого можна ввійти через ворота з XV століття. Зі східної сторони замку знаходиться сад з рідкісними рослинами та деревами. З його оглядового майданчика (створеного в 1670 р.), довжиною 130 метрів, можна потрапити до тераси з різними екзотичними рослинами. Парк займає близько 5,5 га.

Історія[ред. | ред. код]

Замок повстав між 1388 і 1399 [1] на старому фундаменті на горі над площею Ринок міста Баден, яке в другій половині XIII століття отримало міське право. В 1479 році за бажанням графа Христофа I замок був кардинально перебудований і отримав статус резиденції, змінивши в цій ролі замок Гогенбаден. З 1529 року в Новому замку розміщувався архів маркграфів Бадену.

Після того, як палац був зруйнований військами французького короля Людовика XIV під час Дев'ятирічної війни, маркграф Людвиг Вільгельм переніс резиденцію уряду в Раштат і побудував нову резиденцію у формі Раштатського замку[en]. [2]

Новий замок у Баден-Бадені був перебудований на початку XVIII століття з використанням зовнішніх стін, що залишилися.

У XIX столітті він служив літньою резиденцією великих герцогів.

Великий герцог Леопольд замовив реставрацію палацу архітектору Фрідріху Теодору Фішеру[en] в 1843 — 1847 роках.

Парадні кімнати були оформлені в новому ренесансному стилі.

Також були відремонтована так звана вежа Дагоберта, павільйон із гвинтовими сходами періоду після 1575 року, який був зруйнований під час Другої світової війни, а також підвальні склепіння «з кам’яними та залізними дверима, ймовірно, колишні підземелля».

Замковий сад завжди був відкритий і безкоштовний. [3]

У 1919 році Новий замок був відданий правлячому будинку Бадена в приватну власність.[4] Пізніше в ньому були зібрані предмети мистецтва з інших замків, в тому числі з музею Церингерів.

Внутрішній двір Нового замку (1923)
Вид на внутрішній двір (2009)

У 1946 році в замку Міністерством культури у Фрайбурзі було відкрито Історичний музей міста Баден за підтримки Бертольда фон Бадена, який також носив ім'я музей Церингерів. Після закінчення цього спільного проєкту в 1960 році був відкритий новий музей Церингерів, який діяв до 1981 року. У 1995 році колекції родини й велика частина внутрішнього оздоблення замку були продані на аукціоні Сотбі.[5]

Після продажу в жовтні 2003 року замок перейшов у володіння кувейтської компанії Al-Hassawi Group. Підприємець Фавзіла-аль-Хассавіі, дочка засновника компанії, розробила план нового використання замку - від дорогого готелю до заміського будинку для своєї родини.[6][7]

У квітні 2010 року місто Баден-Баден дало згоду на перетворення Нового замку в розкішний готель зі 130 номерами, який повинен був відкритися у 2013 році.[8] Ремонтні роботи, які оцінюються приблизно в 90 мільйонів євро, почалося влітку 2010 р. Перебудова відбувалася з перервами через проблеми з фінансуванням і проєктуванням. В кінці 2012 року було оголошено, що американська компанія Hyatt Hotels Corporation візьме на себе цю роль. В середині 2014 були знову опубліковані нові плани перебудови: дату відкриття було відкладено до 2018 року, кількість кімнат збільшилася до 146. Продаж 16 приватних будинків будуть використані для рефінансування реконструкції готелю.[9]

Після кількох років зупинки будівництва та сумнівів щодо фінансової життєздатності проєкту, 21 лютого 2022 року муніципальна рада Баден-Бадена вирішила остаточно скасувати реконструкцію.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ulrich Coenen: Von Aquae bis Baden-Baden – Die Baugeschichte der Stadt und ihr Beitrag zur Entwicklung der Kurarchitektur.
  2. Residenzschloss Rastatt – Meilensteine. Staatliche Schlösser und Gärten Baden-Württemberg. Процитовано 31 липня 2019.
  3. Citation from Baedeker Die Rheinlande, 30th edition, Leipzig 1905; p. 80 f., there are also information on opening hours and admission price.
  4. Badisches Gesetz über das Domänenvermögen 1919
  5. Sotheby’s: про нас [Архівовано 2015-11-27 у Wayback Machine.], abgerufen am 28.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2008. Процитовано 22 січня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. Vgl.http://www.manager-magazin.de/lifestyle/wohnen/a-476777.html
  8. Stadt Baden-Baden: Umbaupläne für Neues Schloss genehmigt. Архів оригіналу за 1 травня 2010. Процитовано 24 квітня 2019.
  9. Hyatt-Hotel im Neuen Schloss. Immobilien Zeitung. Процитовано 5 червня 2014.
  10. Neue Schloss Baden-Baden: Gemeinderat ebnet Neuanfang (англ.). Процитовано 3 листопада 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Ulrich Coenen: Von Aquae bis Baden-Baden – Die Baugeschichte der Stadt und ihr Beitrag zur Entwicklung der Kurarchitektur. Verlagshaus Mainz, Aachen, Mainz 2008, ISBN 978-3-8107-0023-0, S. 95–99, 161–172.
  • Kunst- und Kulturdenkmale im Landkreis Rastatt und in Baden-Baden, herausgegeben vom Landkreis Rastatt und der Stadt Baden-Baden. Konrad-Theiss Verlag GmbH, Stuttgart 2002, ISBN 3-8062-1599-5.

Посилання[ред. | ред. код]