Новик Ісаак Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ісаак Йосипович Новик
250grc
Народився 1891(1891)
Помер 1968(1968)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність єврей
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Одеський медичний інститут
Сфера інтересів стоматологія
Заклад Київський медичний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук

Професор Ісаа́к Йо́сипович Но́вик (1891(1891)1968, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський стоматолог, доктор медичних наук (з 1953 року), професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Ісаака Новика

Ісаак Йосипович Новик народився у 1891 році. Після закінчення Київської зуболікарської школи у 1914 році до 1917 року служив в армії. У 1924 році закінчив Одеський медичний інститут (нині — Одеський національний медичний університет). У 1924–1934 роках — головний лікар стоматологічної поліклініки в Одесі; у 1932–1939 роках — асистент, доцент кафедри стоматології Одеського медичного інституту і одночасно у 1934–1941 роках проректор Українського науково-дослідного інституту стоматології в Одесі.

У 1941–1947 роках служив в армії начальником щелепно-лицьових відділень шпиталів. З 1947 року завідував кафедрою терапевтичної стоматології Київського стоматологічного інституту, з 1956 року — кафедрою терапевтичної стоматології Київського медичного інституту (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).

Був нагороджений орденом і медалями Радянського Союзу. Помер у 1963 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Автор 140 наукових робіт, 6 монографій, автор і співавтор декількох книг і керівництв, автор декількох глав і розділів в керівництвах і книгах, виданих на російській, українській і грузинській мовах. Праці присвячені дитячій стоматології, діагностиці раннього карієсу зубів. Серед них:

  • Питання профілактики-карієсу зубів і санації порожнини рота у дітей. Київ, 1958;
  • Хвороби зубів у дітей. Київ, 1961;
  • Пародонтоз (патогенез, клініка і лікування). Київ, 1964;
  • Хвороби зубів і порожнини рота у дітей. М,, 1974.

Розробив принципи санації порожнини рота у дітей; запропонував склад і методику застосування пластмаси для протезування зубів. Під його керівництвом захищені 6 докторських і 37 кандидатських дисертацій. Був головою організованого ним Українського товариства стоматологів, почесним членом Всесоюзного наукового товариства стоматологів, упродовж декількох років був головою республіканської проблемної комісії вченої Ради Міністерства охорони здоров'я Українського РСР.

Посилання[ред. | ред. код]